Розділ 8. Відомий деморалізатор Русі
бездіяльність галицької влади, львівське намісництво спростовувало ці вістки як безпідставні панічні чутки 29.
Франко у спогадах вказував на збіг хвилі арештів із загальною панікою, що охопила Галичину через оголошення російсько-турецької війни. Російське військо проходило зовсім близько від австрійського кордону, а частина його технічного устаткування взагалі переправлялася галицькою залізницею в Румунію. Галичиною ширилася чутка про московських аґентів, що їздять краєм. Виник острах, що поява російської армії може спричинити у руських повітах « гайдамаччину » 30. Іван Горбачевський( 1854 – 1942), майбутній австрійський міністр здоров’ я, а тоді – студент Віденського університету та член віденської « Січі », писав у листі до Драгоманова від 5 листопада 1877 р.:
В Галичині повиходили дуже дивні і цікаві речі – іменно панує ще дотепер дуже велика паніка перед соціялізмом. Де був і то який живий Русин то коли не запирали то хоть ревізію в нього робили. Чіпаються зовсім не винних людей, урядників, студентів, гімназистів, учителів і т. д. – чорт знає за що. Всюди по селах кружляють найрізноманітні вісті. Ту розказують що ножі святили, там найшли порох стрільби і т. д. Хто такі байки видумує, здається що жиди причинили ся богато до того, а потому поляки самі, котрі по селях розсилають жандармів – а тії розпитують хлопів про якісь речі, про які хлопи як живуть не чули 31.
Польські газети вимагали мобілізації австрійського війська для захисту громадського спокою та організації самооборони. Для заспокоєння цих настроїв східногалицькі повіти відвідав галицький намісник Альфред Потоцький. У загальній паніці заарештували російського історика Іловайського та німецького мандрівника Остен-Сакена [ 33: 349 ].
В уяві галицької публіки балканська війна, соціялізм, польські повстанці, російські аґенти й бунтівливі селяни єдналися в одне ціле. Слідство могло розробляти кожну з цих ліній. Воно почалося з « польського сліду »: першими поліція заарештувала польського соціяліста Болєслава Лімановського, на той час кореспондента львівської « Gazety Narodowej », та Авґуста Скерля, директора місцевої польської робітничої організації « Ognisko ». Їх обидвох відвідав Кобилянський зразу по приїзді до Львова. Заарештували ще трьох поляків, чиї адреси знайшли під час обшуку Кобилянського та осідку « Ogniska »; однак визнали підозрілим і доправили до львівської в’ язниці лише одного з них, студента медицини у Відні Едмунда Бжезінського. Допитавши Кобилянського, львівська поліція дійшла висновку, що Котурницький мав
183