Частина перша. Франко та його часи
у Відні декількох із них звинуватили у державній зраді. Після цього було ще декілька репресивних заходів 24, зокрема процес над Остапом Терлецьким у 1876 р., який – попри твердження української історіографії 25 – не був першим соціялістичним процесом в Австрії. Але центральна влада не сприймала соціялістичну загрозу надто серйозно. Досить сказати, що до 1877 р. в архіві міністерства зовнішніх справ не існувало навіть окремої рубрики « соціялістична пропаґанда ». Всі справи, які стосувалися галицьких соціялістів, числилися під рубрикою « польські конспірації у Відні та Львові ». Документи у справі « Барабаша і товаришів »( як вона офіційно називалася) показують, як слабо Відень орієнтувався у тогочасному соціялістичному русі: австрійська поліція вважала заарештованого у Львові Котурницького емісаром російської та польської секції « Інтернаціоналу », що її головою нібито був сам Драгоманов 26.
До широкого публічного розголосу цієї справи доклалося декілька чинників. Одним із них була загальна паніка, що охопила галицьке суспільство влітку 1877 р. через забобонний страх перед цифрою 7. Цифру сім уважали зловісним знаком. Поєднання двох цифр 7 у назві одного року – а ще більше чотирьох 7 липня 1877 – віщувало лихо: пожежі, війни, землетрус, « кінець світу ». « Дві сімки, як дві сокири, зависли над світом... – згадувала пізніше Юлія Шнайдер. – Катастрофа була темою розмов, викликала психозу. Кожна буря, блискавка, грім заповідали зудар. Сумні настрої, жах. Одні молилися, другі шукали в чарці поради, пили, щоб тільки не глянути тверезо смерті в очі. Сліпі та криві діди-прошаки, що ледве животіли й не знали, нащо і з чого живуть, прощалися та в’ язали клунки, щоб у хвилину землетрусу покласти своє добро на плечі та втікати » 27.
Інші страхи пов’ язувалися з очікуваннями війни між Австрією та Росією. Ці страхи мали реальну підставу. Якраз у цей час Російська армія вела війну на Балканах з Османською імперією під гаслом визволення слов’ ян від мусульманського ярма. Австрію страшили перспективи російського домінування на Балканах і створення там великої слов’ янської держави. Питання можливої війни з Росією обговорювалося при віденському дворі дуже серйозно. Однією з причин тривоги було побоювання, що війна вестиметься в Галичині, прикордонній провінції, де шанси на перемогу, через симпатії руського населення до Росії, були невеликими 28. З іншого боку, ходили чутки, що у Галичині вздовж австрійсько-російського кордону формуються загони польських повстанців, готових рушити вглиб російської території й заатакувати південно-східну частину колишнього Королівства Польського. Російський уряд скаржився Відневі на сторонну
182