Розділ 8. Відомий деморалізатор Русі
до перших соціялістичних процесів проти галицько-руської молоді. Галичина від середини 1870-х років стала перевалочним пунктом для політичних еміґрантів із Російської імперії, що вибиралися далі в Европу. Серед них були польські соціялісти, російські народники, українські громадівці – всі, кого погнало на Захід наростання репресій у Російській імперії. Влітку 1876 р. Драгоманов винайняв у Львові квартиру для Павлика, що мала стати своєрідним готелем для прибульців із Росії. У зворотньому напрямку – з Відня та Женеви через Львів до Києва – рухалися революційні видання українською та російською мовами. Тому квартира була ще й складом революційної літератури. Не дивно, що за такої інтенсивности переміщування людей і книжок та браку в молодих галичан конспіративного досвіду ця діяльність мусила швидко опинитися в полі зору австрійської поліції.
Найпершою жертвою цієї конспіративної діяльности став Остап Терлецький. 1876 р. його заарештували у Відні за поширення т. зв. « метеликів » – невеликих за обсягом і розміром брошур, призначених для соціялістичної пропаґанди серед українських і російських селян. За ним на початку 1877 р. настала черга Павлика у Львові. Російські квартиранти Павлика Алєксандр Черєпахін та Сергій Ястрембський( Ястшембський) побилися в одній із львівських кав’ ярень із поліційним аґентом. Обшук, що настав за цією бійкою, виявив на Павликовій квартирі близько 1000 брошур авторства Драгоманова і ще одного київського громадівця-марксиста Сергія Подолинського. Поліція заарештувала Павлика, а судовий процес 17 – 20 березня 1877 р. виніс йому вирок 8 днів тюрми 11. Після цих двох арештів поліції легко було прослідкувати, хто стоїть за всією схемою революційного транспорту. Кожен лист Драгоманова до його галицьких кореспондентів перлюстрували.
Для дальшого розвитку подій – й особистої долі Франка – найважливіше значення мав лист до Павлика від 25 травня 1877 р. Лист містив розширену інструкцію для галичан щодо дальшої діяльности. Зокрема, Драгоманов ставив завдання поширювати нові ідеї на нові території, Буковину і Закарпаття, з яким Драгоманова в’ язали особливі емоційні зв’ язки: відвідавши Закарпаття у 1875 – 1876 рр., він був вражений бідністю і темнотою місцевого руського люду, зневагою до нього з боку місцевих угорців і євреїв та еґоїзмом і слабкодухістю руської інтеліґенції. Під враженням побаченого він дав собі « Ганібалову присягу: що небудь зробити для угорської Русі, по крайній мірі направити кілька душ на реальну працю для народа, в демократичнопоступовому напрямку » 12. Влітку 1876 р. – на початку 1877 р. Драгоманову
179