Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1

Частина перша. Франко та його часи вдалося направити на Закарпаття декількох своїх емісарів (одним із них був потім заарештований у Львові Алєксандр Черєпахін). Однак ця «закарпатська акція» не принесла відчутних результатів 13 . У травневому листі до Павлика Драгоманов вибрав Франка як свого нового емісара. Він уповноважував Франка виїхати до Сиґета й Мукачева, нав’язати контакти з місцевою молоддю і збирати етнографічні та економічні матеріяли 14 . Франко нічого не знав про зміст цього листа та про покладену на нього місію. Він був свідомий, однак, що перебуває під наглядом. На початку 1877 р., у зв’язку з арештом Павлика, його притягали до слідства, але поки що – тільки як свідка, який цілий рік жив разом із підозрілим на одній квартирі 15 . Франко і його товариші побоювалися дальших провокацій. На якийсь час вони, знаючи, що всі їхні листи перечитує поліція, навіть перестали листуватися з закордоном. Деякі номери «Друга» на той час було сконфісковано. Про діяльність членів редакції цього журналу було нібито донесено до російського посольства у Відні. Говорили, що як тільки вони з’являться у Росії, їх негайно заарештують 16 . Усі ці пострахи та плітки зміцнювали Франка на думці, що йому треба доконче добиватися сильнішого становища і поважнішого імені – тоді до нього буде тяжче вчепитися [48: 53–54, 69]. А тим часом Франкова слава зростала. Великого розголосу набули його оповідання про Борислав, друковані у «Друзі» від початку 1877 р., а потім того ж року видані як другий і третій томи його творів 17 . Їх було написано, серед іншого, заради того, щоб показати гостроту соціяльного питання в Галичині 18 . Натуралістичне зображення побуту бориславських робітників шокувало тогочасні читацькі смаки й викликало, зі слів Франка, «повний succés de scandal серед галицької публіки» [49: 245]. «Публіка, що позівала читаючи “Домну Розанду”, “Дениса”, “Повість без титулу” і т.и., але вдавала, що вони її дуже подобають ся, почала кипіти гнівом, коли в друку почали появляти ся мої перші бориславські нариси», – згадував пізніше Франко 19 . Деякі священики виступили з протестами, твердячи, що такі описи деморалізують жінок. Сам митрополит греко-католицької церкви Йосиф Сембратович розпорядився принести йому «Друга» з бориславськими оповіданнями молодого автора, «щоби побачити, що се за звір». По прочитанню він рішив, «що

Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 180