Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 167
Розділ 7. Великий перелом
мови у Львівській гімназії о. Ігнатій Онишкевич помістив статтю «Новое
направленіе украинской литературы». Стаття реферувала зміст двох
київських статтей Драгоманова про співвідношення між російською, ве
ликоруською та малоруською (українською) літературами. Драгоманов
спростовував поширену думку, що українська література виникла внаслідок
«польської інтриґи». Він пропонував розглядати цю літературу як частину
ширшого літературного процесу у Російській імперії. На його думку,
українська література є «простонародною», пристосованою виключно
для усвідомлення і просвітлення простого малоруського народу. Такий
же самий статус мала мати література великоруська – як література для
усвідомлення народу великоруського. Й обидві входять як складові потоки
у літературу російську, яка мала бути більшою і вищою, бо призначатися
для освічених класів, з розвинутішими естетичними почуттями. Якщо
галицькі русини хочуть наблизитися до російської літератури, то для них
природно буде скористатися для цього українською літературою, як це
вже роблять «малоросійські» (українські) діячі й учені з Російської імперії.
Стаття Онишкевича кінчалася закликом до галичан подумати, за закликом
Драгоманова, про мовну одностайність усіх руських видань у Галичині. Але
як справжній «твердий русин», він був проти ідеї Драгоманова замінити
«етимологію» «фонетикою» 81 .
Онишкевичева стаття дала Драгоманову добру нагоду втрутитись у
галицько-руські справи. Відповідь вилилася у три листи до редакції «Друга».
Ці публікації 1875–1876 рр. були частиною його хитромудрого плану,
укладеного ще у 1872 р.: «поширити в Галичині український напрямок через
нову руську (великоруську) літературу, яка своїм світським характером
підірве в Галичині клерикалізм та бюрократизм і наверне молодь до демосу,
а оскільки демос там український, то українська національна свідомість
досягнеться сама собою». Драгоманов був певен, що галицька руська
молодь, попри її симпатії до Росії та російської культури, насправді не
знала ані російської мови, ані російської літератури. А тільки-но вона
познайомиться з російською літературою, то зразу зрозуміє, настільки
мова галицько-руської літератури відрізняється від російської. Окрім того,
знайомство з творами російських письменників-народників –Ґерцена,
Чернишевського, Добролюбова – відверне їх від наміру творити «салонну
літературу» і поверне їх лицем до народу. А орієнтація на народ неодмінно
приведе до перемоги української течії 82 .
Попри позірну складність й інтелектуальну надуманість, план Драго