Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 168
Частина перша. Франко та його часи
молоді сприйняла як одкровення. Коли з другим листом редактори журналу
ще намагалися дискутувати 83 , то третій вони помістили без відповіді, бо з
головним пунктом арґументації Драгоманова – «потребі студій над ходом
европейських передових ідей при гарячім чувстві до народности» – вони
цілковито погоджувалися 84 . Під впливом Драгоманова в середовищі
русофільського «Академического кружка» сталася революція. У жовтні
1875 р. прихильникам угоди з українофільською течією вдалося ввійти у
керівництво товариства. За їхньою намовою на початку 1876 р. до «Кружка»
вписалося 13 студентів-народовців. Завдяки цьому маневру «угодовцям»
вдалося переголосувати «твердих» і повністю перебрати у свої руки
спочатку редакцію «Друга», а потім і саме товариство. Драгоманова було
оголошено почесним членом «Академического кружка» 85 .
Зміни в «Кружку» найкраще задокументовані на сторінках журналу
«Друг». Починаючи від 1876 р. він починає виходити у новому, більшому
форматі. Але ще більші зміни сталися в його змісті: відтепер головну
частину становлять не літературні матеріяли (повісті, оповідання, поезії),
а літературна критика і дискусії. Міняється й сам тон публікацій – із
салонно-запопадливого, котрим «тихий і щирий Друг» потурав смакам
публіки (а надто «русским девицам-красавицам» 86 ), на аґресивно-зухвалий,
спрямований на утвердження нової програми: «праці около добра нашого
народу, піднесенье и просвіщенє тутешнего руского елементу на его же
мові» 87 . Знаком цих змін стали, між іншим, передрук, на пораду Драгоманова,
антиклерикальної повісти Ґлєба Успєнського «Отравленный дьякон», опуб
лікованої в петербурзьких «Отечественных записках» під псевдонімом¢.
Іванов, і стаття Драгоманова «Изъ русской общественной жизни». Статтю
вміщено саме задля того, щоб ознайомити з найновішою белетристикою
Росії та покінчити з «безплідними суперечками» про стосунок галицької
літератури до літератури «руської» 88 .
Першою ластівкою, що знаменувала зміни в самій редакції «Друга»,
стала коротка стаття Михайла Павлика «Із уст народу», надрукована у
квітні 1876 р. У ній він подав три народні пісні, дві з котрих записав сам,
третю – його сестра Анна Павлик. Публікацію він закінчив закликом до
молоді записувати пісні, якщо хто не зможе кирилицею, то латинкою 89 .
Дуже скоро по тому Павлик розпочав свій власний хрестовий похід проти
старих символів і старих ідолів. В одному з травневих номерів він надрукував
рецензію на три найновіші видання – «Житє Тараса Шевченка» Омеляна
Огоновського, брошуру Стефановича «Пянство і погибель народа» та «Бай
ки і пов∆стки» Івана Верхратського. Із цих трьох Павлик пощадив лише
168