Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 166
Частина перша. Франко та його часи
і за ними сидять звісні патріоти, професори, літератори, політики, для
них покидають усяку розмову про найбільше пекучу справу патріотичну,
народну, літературну. «Та се ж старий Гадяч, повітове місто Миколаївської
доби!» [тобто часів правління Ніколая I (1825–1855). – Я.Г.] – думалося
мені, коли я вертався у свій готель після першого вечора в «Бесіді» – ось
куди я вернувся, об’їхавши стільки світа! 78
Цей епізод дуже добре передає різницю між «наддніпрянцями» і
«галичанами». Галицько-руські політики й інтелектуали жили в одному
з наймодерніших міст Східної Европи, але попри те лишалися однією
з найменш інтелектуально змодернізованою групою – нові сучасні лі
тературні, мистецькі і політичні течії обминали їх стороною. У цьому вони
сильно відрізнялися не лише від місцевої польської та єврейської еліти, але й
від українців із Російської імперії. Це безпосередньо відчули на собі молоді
галицькі русини. Член руської студентської організації «Січ» у Відні Остап
Терлецький після відвідання Києва у 1874 р. писав своєму приятелеві:
А Вам скажу щиру и одверту правду, що перед громадою в Київі и перед
усіма Українцями я стояв теж в опозиції до теперішнього провадження
справ народних ві Львові. Я сам своїми власними очима переконався, як
Львовяне зледащіли и на ніщо звели себе и цілу партію, котра по неволі на
них спускатися мусить. И який величенний контраст між Львовом и Київом!
Яка в Київі невсипуща праця, – я своїм очам не хотів повірити 79 .
Подібного погляду тримався й Михайло Павлик. Він так ніколи й
не виїхав до Києва (хоч і збирався туди декілька разів). Але свій образ
України й Києва він складав за допомогою приїжджих українців. Досвід
спілкування з ними приводив його до невтішних порівнянь. «У Вас (хоть