Розділ 7. Великий перелом
проведення було поставлено у залежність від успіхів русифікації у тому чи іншому реґіоні 74.
Український рух став однією з перших жертв зміни офіційної політики. Повстання 1863 р. породило безпідставну підозру, що український рух є польською інтриґою. Російський уряд чи не вперше почав усвідомлювати загрозу українського національного проєкту для цілісности імперії. Результатом стала заборона 1863 р. вживати українську мову для освіти і масових видань. Царська політика до українського руху не відзначалася постійністю: періоди репресій чергувалися з періодами відносної толерантности. На початку 1870-х років громадівцям вдалося відновити свою діяльність. Вони здобули певну кількість голосів на муніципальних виборах у Києві, розпочали видання газети « Кіевскій телеграфъ » та перебрали у свої руки місцеве відділення Імператорського географічного товариства, що ставило собі за мету збирання та публікацію етнографічних матеріялів. Успіхи громадівців викликали серйозне занепокоєння серед їхніх опонентів у Києві, прихильників « руськости ». Короткий період лібералізації замінився новою, на той раз значно жорсткішою забороною публічного вживання української мови 75.
За цих обставин київська Громада вирішила перенести центр своєї діяльности поза кордони Російської імперії, на Захід. Це завдання було доручено Михайлові Драгоманову, що сам став жертвою репресій – « за соціялістичні тенденції та український сепаратизм » його було звільнено з посади доцента Київського університету. Не чекаючи на офіційне вислання, на початку 1876 р. Драгоманов виїхав за кордон. Перед від’ їздом Київська громада визнала його своїм посланцем й обіцяла підтримувати його діяльність на Заході фінансово 76.
Першою зупинкою Драгоманова по дорозі на Захід був Львів. Тут його вперше побачив Іван Франко, коли Драгоманов відвідав лекцію Огоновського і по її закінченні висловив вбивчу оцінку львівського професора 77. Скепсис Драгоманова щодо рівня інтелектуального життя галицьких русинів мав за собою довшу історію. Вперше він побував у галицькій столиці у 1873 р. Драгоманов був шокований побаченим тоді у Львові. Уродженець містечка Гадяч на Полтавщині, він іще з дитячих років виніс глибоку відразу до гри в карти – улюбленого заняття провінційної інтеліґенції. У Львові він відвідав « Руську бесіду », один із центрів народовецького руху. Там перед його очима постала така картина:
Коли се я бачу у Львові, в університетському місті, в столиці вільнішої частини нашої Русі в на пів політичному товаристві – столи з картами,
165