Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 163
Розділ 7. Великий перелом
пунктів: звільнення селян від кріпацтва, просвіта народу, слов’янська
федерація на демократично-республіканській основі (про політичне
відокремлення України від Росії у них не було й мови). Ідеологічним на
ріжним каменем модерної України став заклик найвизначнішої постатті у
середовищі Братства, Тараса Шевченка, до одночасного національного та
соціяльного визволення 60 .
Київська громада продовжувала цю лінію, але з поправкою на інший,
радикальніший дух часу. Урядові донесення писали про членів громади
як про «общество комунистов», що ширять між народом «вредные идеи и
мысли» 61 і носять в одній кишені писання «батька Тараса» (Шевченка), а в
другій – «Капітал» Карла Маркса 62 . Саме Михайло Драгоманов винайшов
формулу поєднання національних і соціяльних мотивів, яка стала своєрідним
моральним імперативом для декількох поколінь українського національного
руху аж до революції 1917 року. Він уважав, що для українського народу
як для народу «плебейського», де основну масу становить малоземельне
селянство, а панівні класи є польськими, російськими, німецькими або
єврейськими, завдання соціяльного та національного визволення збі
гаються. На думку Драгоманова, «по обставинам України тут плохий той
українець, що не став радикалом [соціялістом. – Я.Г.], і плохий той радикал,
що не став українцем» 63 .
Київська Громада не була однорідною. Драгоманов був лідером лівого
крила, т.зв. «лівобережних» українофілів. Вони були вихідцями з різних
станів («різночинцями») з Лівобережної України (Малоросії), де була
живою ще пам’ять про козацтво і козацьку державу. Накладаючись на
впливи західних ідеологій та захоплення молоді російською проґресивною
літературою, ця пам’ять витворювала атмосферу радикальних настроїв 64 .
Поміркованіше крило виводилося – здебільшого, але не тільки – зі спо
лонізованих поміщиків Правобережної України. Але їхній вибір української
орієнтації також був продиктований не так національними, як соціяльними
мотивами. Багато з них пройшли через польський революційний рух, але у
певний момент порвали з ним і перейшли на бік українського селянства, щоб
не почуватися «дармоїдом-паразитом» 65 . Праві громадівці були виховані у
польсько-французькій культурі, що домінувала у помістях Правобережжя,
і до росіян ставилися зверхньо як до нації нібито малокультурної. Лідер
«правобережців-европейців» Володимир Антонович уважав вплив ро
сійської культури на Україні занадто великим, а тому шкідливим 66 .
Розходження між «правим» і «лівим» крилом київської Громади від
ображали дві різні моделі, на яких мала би будуватися українська нація.
163