Розділ 7. Великий перелом
Ідеалом молодого Франка є « свята Русь ». Про його релігійність важко сказати щось однозначне – але принаймні він вважає за потрібне маніфестувати її публічно у своїх віршах. Один із них мав назву « Божескость людського духа », інший – ще промовистішу « Стих в честь го В [ ысоко ] п [ е ] р [ восшенства ] Кир Йосифа Сембратовича митрополита <...> в нарочитый день тезоименія 26 декемврія 1875( 7. I. 1876) в чувстві іскренней благодарности і ізрядного почитаня Питомцами гр. к. ген. Семинарії Львовской предложенный“ Хреста мы знаменем хрестились”»( 1875) 53. Приблизно у тому самому часі, коли Франко писав свій « стих в честь » митрополита Сембратовича, він виступив в « Академическом кружке » з публічною доповіддю « Поэзія и еи становиско въ нашихъ временахъ ». « Поэзія, – сказав він у ній, – есть вынайденье искры божества въ действительности » 54.
Ми рівно ж не знаємо достеменно, як співвідносились у свідомості молодого Франка його релігійність із його патріотичним почуттям. Щоб захищати цілісність « Русі », розколотої на православну і греко-католицьку церкву, треба було піднестися понад релігійні почуття. У приватній дискусії з Сильвестром Сембратовичем, редактором церковного часопису « Русский Сіон », Франко доводив, що народність( нація) має стояти над вірою 55 – але, правдоподібно, ця дискусія відбулася пізніше 1875 р. У кожному разі, на захист « Русі » Франко підіймається не з меншим завзяттям, аніж закликає воювати проти Польщі і Туреччини. Він, наприклад, засуджував молодого українофільського поета Корнила Устияновича, який в одній зі своїх поетичних збірок наважився « вляти в нас ненависть проти імені Русь, русин <...> і знищити віру в святість княгині Ольги » [ 26: 18 ] 56.
Проти первого, – писав Франко, – попросту повстає наше власне чувство. Історія усвятила назву Русь. Під такою назвою предки наші боролися і голови клали, то назва і віра в її святість охоронила нас од національної і моральної погибелі. [ 26: 18 ]
Франкова критика Устияновича-молодшого варта особливої уваги з двох причин. По-перше, це є дискусія навколо того, які суспільні цінності й орієнтири має проголошувати національний руський поет. Саме під цим кутом зору дивиться на Устияновича Франко і, можна думати, саме так бачить себе самого у майбутньому. По-друге, Франкова критика дозволяє позиціонувати його щодо поділу руських патріотів не лише на українофілів і русофілів, але й на консерваторів і демократів. Дослідники студентського руху 1870-х років твердять, що друга розділова лінія, можливо, була
161