Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 151
Розділ 7. Великий перелом
Львів справляв враження сильно онімеченого міста. Це була пора, коли на
вулицях з’явилися печені каштани, і євреї викрикували: «Heisse maronen!
Heisse maronen!». Дрібні магазини називали «ґрайзлерянями» (Gre-
isslerei). Було багато німецьких вивісок. У ресторанах частіше було чути
мову німецьку, аніж польську. Певний час я ходив на обід до ресторану,
розташованому при театрі. Траплялося так, що при однім столі я заставав
майже одне й то саме товариство. Всі розмовляли по-німецьки, а до їхньої
мови часто впліталося: «panie dobrodzieju». Як потім переконався, то
були львівські міщани, які говорили по-польськи <...>. У театрі частіше
ставили п’єси німецькі, аніж польські. У костелі єзуїтів у неділю проповідь
відбувалася німецькою мовою. В уряді та школах німецька мова ще не
поступилася польській. Лекції, які влаштовувалися в ратуші для широкої
публіки, були переважно німецькими. Взірцем для Львова у стравах,
напоях, забавах і модах був Відень. Повільно, однак, польськість витісняла
німецькість. І в 1878 р., коли я покидав Львів, він мав вигляд польського
міста 14 .
У тому самому році, коли Лімановський покидав Львів, до Львівського
університету на правничі студії записався Євген Олесницький, приятель
Франка з часів його молодости. Львів видався йому майже чисто польським
містом:
Усі уряди польські, школи й університет польські, театр польський, написи
всюди польські, торгівля в руках поляків і жидів, що маніфестувалися під
національним поглядом як поляки. Мова всюди польська – в крамницях,
реставраціях, кавярнях говорили по польськи. Велика то була відвага
заговорити до кельнера або купця по українськи і на такого всі зглядалися
як щось надзвичайне. Те нечисленне українське населення, що було в
місті, крилося кудись по закутках, а наверх його не було видно: розмірно
найбільше ще українського елементу було в найнижчих робітничих
верствах, між домашньою службою та каменичними сторожами. З тих
сфер рекрутувалися головно публіка, що в неділі і свята заповнювала
церкви 15 .
Іван Франко розпочав своє навчання у Львівському університеті якраз
у той момент, коли цей найбільший осередок німецької культури в місті
втрачав свій німецький характер. 4 липня 1871 р. віденський уряд скасував
обов’язкове вживання німецької мови на правничому та філософському
факультетах. Право викладати мали тільки ті професори, які знали хоча б
одну з двох крайових мов. Було встановлено трирічний перехідний період.
1874 р. німецькомовні викладачі, які не вивчили руської або польської мови,
151