Частина перша. Франко та його часи
Юзівки чи Баку. Роль Львова як адміністративного та культурного центру стримувала масову робочу міґрацію ще й тим, що він став багатим містом у бідній провінції, і не кожному дозволяв у ньому жити гаманець. Найновіші моди, що доходили до міста через пов’ язання між віденськими і львівськими сім’ ями, модерне міське планування у вигляді широких бульварів, що його запровадили замість старих фортечних укріплень габсбурзькі чиновники, щоб якось винагородити себе за вимушене перебування в далекій провінції, спорудження у Львові третього найбільшого в Европі театру, богемна культура численних кав’ ярень і ресторанів – усе це, надаючи містові слави « Відня Сходу » 10, означало, серед іншого, відносно високі ціни на мешкання, товари та послуги.
Впровадження міського самоуправління( 1870) уможливило вкладання великих коштів у дальшу розбудову міста. У другій половині XIX ст. у Львові запроваджується газове освітлення вулиць, будується мережа водогонів і каналізації, закладаються парки та вводиться трамвайне сполучення. У Львові споруджуються будинки крайового парламенту( 1877 – 1881), залізничної дирекції( 1887), ощадної каси( 1897), залізничного вокзалу( 1904), нового міського театру( 1897 – 1900) 11.
Тому Франкові по приїзді до Львова майже на кожному кроці мала впадати у вічі велика кількість риштовань. Він поселився на передмісті, на вулиці з калабанями, навколо якої велися будівельні роботи 12. Відтоді й аж до 1902 р., коли він переїхав у власну віллу, Франко часто міняв квартири. Атмосфера спорудження будинків і вокзалів, відкриття пам’ ятників і павільйонів, мощення вулиць каменем буде супроводжувати його всюди. Вона позначиться як на окремих творах(« Каменярі », « Муляр »), так і на світогляді у цілому – бо служитиме ілюстрацією суспільного проґресу, здійснюваного за певним планом і завдяки цілеспрямованим зусиллям.
Від моменту свого приїзду Франко мусив спостерігати ще одну річ: швидку полонізацію Львова. В останній третині XIX ст. німецький Lemberg знову перетворювався на польський Lwów. Польський характер міста маніфістувався на різних рівнях і в різний спосіб: від домінування поляків у місцевій адміністрації до перейменувань вулиць іменами героїв польської історії 13. Про поступ полонізації можна судити зі спогадів двох Франкових знайомих, котрі, як і він, приїхали до Львова в 1870-ті роки. Першим був польський революціонер Болєслав Лімановський, якій після ув’ язнення в Сибіру знайшов притулок у Галичині( 1870). Столичне місто Львів вразило прибульця своїм німецьким характером:
150