Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 14
Вступ. Мікроісторія макролюдини
(див. розділ «Журнала, журнала лиш нам ще потрібно!») Тому в писанні
про Франка винятково як про українського націоналіста стільки ж правди,
скільки було її в радянському франкознавстві, яке силкувалося подати його
винятково як «революціонера-демократа». Молодий Франко потрафив
бути і соціялістом, і феміністом, й атеїстом, проповідником вільної лю
бові (див. розділи «Відомий деморалізатор Русі», «Франко та його іде
ологія», «Франко та його Борислав», «Франко та його жінки»), а своє
формулювання українськости він творив, рефлектуючи над єврейським пи
танням (див. розділ «Франко та його євреї»). Франкова творчість відносно
легко і природньо проєктувалася на інші «ізми»: завдяки ній можна бути
водночас й українцем, й соціялістом, феміністом й атеїстом, а навіть змо
дернізованим євреєм. Тому Франка не можна зрозуміти, якщо звести всю
його біографію лише до того, ким він був в останні роки. Ця біографія бере
цілком протилежний поворот: де тільки можливо, вона написана так, ніби
Франка на його тридцятому році раптом не стало, і що з ним сталося далі,
ми не знаємо.
Нарешті, третя причина: привабливість Франкового українства ґрун
тувалася не лише на його творчості, але й на певних фактах його біографії.
Зокрема, важливу роль відіграв його статус молодого поета. А це своєю
чергою усправедливлює обмеження нашої розповіді до молодих років.
Постає, однак, питання: доки триває молодість поета? Адже молодість
є поняттям не лише біологічним, але й соціяльним, а тому зазнає змін разом
із суспільною трансформацією. Від часів Христа до часів Наполеона середня
тривалість життя становила 25 років, а за наступне століття зросла до 45 5 .
У XIX столітті читач зовсім не здивувався би, вичитавши в романі щось
там про «стару 45-річну жінку»: за тих часів жили коротше, а старість
наставала раніше. 28-річного Франка вважали вже «старим кавалером»;
із наближенням 50-річчя покоління двадцятилітніх дивилося на нього як
на людину у похилому віці. Дослідники поетичної творчости вважають, що
молодість поета у XIX ст. кінчалася з досягненням життєвої стабілізації 6 –
коли рівень його життя дозволяє йому нарешті осісти, завести сім’ю, житло
тощо. Під цим оглядом цілком виправданим буде завершити розповідь про
молодого Франка його одруженням у 1886 р. 7
Книжка є науковою монографією, але написана так, щоб її могли читати
не лише науковці. Заради того автор де тільки міг уникав академічного
жарґону, а весь науковий апарат у вигляді приміток, покажчиків і таблиць
помістив у прикінцеву частину книжки. Там також захована детальніша
арґументація певних тез та специфічні сюжети «не для широкого вжитку».
14