Вступ . Мікроісторія макролюдини
суспільство трансформувалося у письменне і змодернізоване . Різниця між цими двома суспільствами , як твердив один із найбільших теоретиків досліджування націоналізму Ернест Ґелнер , є абсолютно центральною для розуміння сучасного світу 2 . На Ґелнерову думку , поява націоналізму і модерних націй тісно пов ’ язані з індустріяльним світом – або , як не без іронії переказав суть його теорії Бенедикт Андерсон , « індустріялізм був машиною , що потребувала мастила націоналізму , щоби функціонувати » 3 .
Історія австрійської Галичини часів Франка водночас підтверджує і підважує тезу про зв ’ язок націоналізму з модерністю . Підтверджує , бо до середини XIX ст . – моменту народження Франка і початку масштабних модернізаційних змін – кількість людей , які думали про себе як про українців , обраховувалися кількома сотнями , якщо не десятками людей . На час його смерти число їх зросло настільки , що прийнято було вже говорити про « українське завоювання Галичини ». Проте успіх українського націотворення підважує Ґелнерову формулу , бо в цьому реґіоні , слабо зачепленому індустріялізацією , його , за означенням , або не мало би бути , або він мав бути дуже слабким . Однак він був , і був досить сильним 4 . Оскільки Франкова біографія припадає на час цих змін , вивчення його біографії дозволяє сягнути до самого осердя суперечок про обставини появи та розвитку модерних націй .
Оповідь доведено рівно до половини Франкового життя . Таке обмеження вмотивоване кількома міркуваннями . Перше є радше технічним : мікроісторія є досить копітким жанром дослідження , що забирає багато часу і сторінок . Написання цілої біографії Франка у цьому жанрі відклало би публікацію цієї книжки ще на декілька років , а саму книжку перетворило би на « ґросбух », що відстрашував би своїм виглядом читачів . Ані той , ані той варіянт не видавався авторові привабливим , і щоб уникнути обидвох , довелося накласти певні обмеження .
Друга причина має науковий характер . Однією з найбільших спокус в історіописанні є телеологія , тобто зведення різних варіянтів розвитку подій у минулому до того єдиного , що вже зреалізувався . У цьому випадку це означало би писання біографії Франка винятково як національного провідника , що мав намір перетворити селянське суспільство на українську модерну націю . Він справді був таким в останні десятиліття свого життя , але щонайменше до кінця другого десятка не мав наміру писати « для селян і про селян » і не був певним щодо свого українства . Та й навіть після того , як пережив національне навернення , дотримувався принципу « не проклинати та не опльовувати ніяких інших “ ізмів ”» ради націоналізму
13