Частина перша. Франко та його часи
батьківщини ». З іншого боку, вони є позачасовими і трансцендентними, а тому не дають змоги пов’ язати цю « велику батьківщину » з конкретною місцевістю « тут і тепер ».
Пецові люде?
Разом з тим, у галицькому фольклорі багато географічних назв, які відображають локальні ідентичності, ідентичності « малої батьківщини ». Навіть сусіднє село вважається вже чужим( це, зокрема, відбилося в коломийках з Нагуєвич: у них сусіднє Ясениця Сільна, рідне село матері Франка, вже є чужим селом) 22. Іншим підтвердженням локальних ідентичностей може служити приказка « Ми пецові люди, а не світові »( пецові – ті, які не злізають з пічки(« п’ єцу »), тобто не покидають рідної хати). Франко супроводив цю приказку коментарем: « Говорять про себе бойки, що не привикли весь вік виходити зі свого села » 23. Цю приказку, як і сам коментар, треба брати з примруженням ока: бойки були відомі зі своєї торговельної активности, котра допроваджувала їх не лише до більших галицьких міст, але і до Пешта, Відня, навіть Києва, Варшави, Москви і Парижа 24.
Фольклорні матеріяли показують, що селяни не прив’ язувалися до печі, а подорожували, і то з певною реґулярністю. У Нагуєвичах говорили: « Від Могили штири милі ». Це означало точну відстань від сільської гори Могили до окружного міста Самбір. Потребу знати цю віддаль можна пояснити лише тим, що селянам часто доводилося її долати. Коломийки подають причини, які змушували людей іти до Самбора: там був осідок влади, який час до часу треба було відвідувати у різних справах, місце, куди проводжали прикликаних до армії синів, братів і коханців, там була тюрма, де скніли покарані за різні провини односельці 25. Так само у дуже конкретному контексті згадувано інші міста: Коломия відома своїми мисками, Броди – хустками, а Болехів і Станиславів – своїм хлібом 26. Косів, Кути, Стрий, Тернопіль, Турка, Чортків, Яворів... – немає східногалицького міста, бодай раз не згаданого в нагуєвицьких коломийках. Із західногалицьких міст у них фігурує тільки Краків 27. Окремим випадком є приклад сусіднього Борислава, центру нафтової промисловости з 1850-х років, який ніби магніт притягав місцевих селян. Місце, з котрим пов’ язували дивовижні історії про казкові багатства і життєві небезпеки, воно стало темою багатьох коломийок – що, крім іншого, показувало, як швидко фольклор реаґував на найновіші події 28. Тогочасна народна творчість відображала місцевості й поза Галичиною, куди час до часу заводили місцевих селян різні життєві
134