Розділ 6. Чи мали селяни батьківщину?
що у народній творчості Дунаєм називають усяку велику воду й навіть повінь. У народній мітології велика ріка має сакральне значення: перейти чи переплисти її означає зробити радикальну зміну в своєму житті, досягти якісно нового стану. Аналогічно перейти Дунай означає опинитися в далекій чужині, але водночас – змінитися, різко обірвати зв’ язки зі старим життям, стати вільним і незалежним 16. « Козацька Україна » « по ту сторону Дунаю » була трансцендентним поняттям, селянською утопією, краєм без « пана, жида та унії [ греко-католицької церкви ]» 17.
Пов’ язане з Україною поняття « козака »(« козацька Україна ») у зібраному Франком фольклорному матеріялі є так само позачасовим(« козацькому роду нема переводу ») й амбівалентним: козак означає молодого, вродливого та сміливого парубка, але також – голодранця, від якого можна очікувати чого завгодно 18. Молодим дівчатам варто водночас і любити, й стерегтися козаків, бо вони зводять з розуму і позбавляють цноти. В образі козака сакральне змішане з грішним. У народних іконах Страшного суду, поширених у Карпатському реґіоні, козак фігурує серед « народів по ліву руку », тобто тих, які разом з іновірцями( євреями, мусульманами, німцями) засуджені на вічні муки 19. Тобто залежно від контексту козак у свідомості галицьких русинів міг означати і « свого », і( рідше) « чужого ».
Зате у піснях і прислів’ ях майже немає модерного етнічного терміна « українець » – правдоподібно тому, що цей термін був дуже рідкісним у високій культурі XVIII ст. 20 Його немає навіть у Шевченка. Коли українські патріоти в Галичині намагалися запровадити цей термін серед селян, то натикалися на стіну нерозуміння. Франків одноліток о. Филимон Тарнавський оповідав історію: в селі, де він був парохом, місцевий аґітатор переконував селян, що вони повинні називати себе українцями.
Коли зайшов до хати старого ґазди Михайла Калужки, сказав йому, що він українець. Михайло Калужка пішов до коршми і спитав арендаря Шаю Венґляра, що то є українець? Шая Венґляр сказав йому:
– Українець то такий бідака, що вже десь там скраю за селом мешкає, а ви, прецінь, господар в середині села, та де ж Ви українець! Я б його до суду подав за таку велику образу.
Тарнавський завершує розповідь такими словами: « Це свідчить, що назва українець в тих часах( рік 1897-й) ще многим навіть не була знана » 21.
Приклад « України » демонструє амбівалентність народної географії. З одного боку, у ній є поняття, що їх можна трактувати як символи « великої
133