Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Seite 123
Розділ 5. Між малою і великою батьківщинами
Где єсть Словян отечество?
........................................................
Там єсть Словянъ отечество
Где словянска мова гуде,
И матерь-Слава возстає;
Там, где родинна слава є,
Земля старая где жіє!
................................................
Поза Волгу, за Полтаву,
Ген ко Югу поза Саву
Поза край надвислянський
Поза степи наддніпрянський
Рідна мова процвітає
К общей доле поспішає 66 .
На молодого Франка та його друзів особливо вплинув настрій
київського історика та публіциста Михайла Драгоманова (1841–1895) – той
у 1870–1871 рр., саме коли відбувалося об’єднання німецьких земель,
стажувався в Берліні та Гайдельберґу і мав змогу особисто пересвідчитися
у зростанні німецького шовінізму. Власні спостереження спонукали його
написати вірш «Поклик до братів Славян» (1871), де була така характерна
строфа:
З Північною Руссю не зломим союзу:
Ми з нею близнята по роду,
Ми віки ділили і радість і горе,
І вкупі вступаєм в свободу 67 .
Хоч і сам український патріот, Драгоманов висміював спроби га
лицьких українофілів розмежувати «руських» і «русских», закликаючи
«малоросійських» літераторів творити разом із «великоросійськими» одну
спільну російську літературу 68 .
Після ста років габсбурзького панування в Галичині у головах більшости
освічених галицьких русинів існувало повне замішання ідей і думок щодо
своєї великої батьківщини. Показовим прикладом є середовище львівського
студенського «Академического кружка», у журналі якого «Друг» молодий
Франко надрукував свої перші літературні твори. Провідний поет цього
середовища Володимир Стебельський писав у 1872 р.:
І где ж отчизна єсть моя?
Разве Галіції поля?
О нет товариши-дружина,
123