Частина перша. Франко та його часи
частиною 15-мільйонного малоруського( українського) народу, більша частина якого проживає у Російській імперії 47.
Одна з головних причин малоймовірности австро-руського розв’ язання полягала в тому, що воно не могло задовольнити руську інтеліґенцію психологічно. Вона потребувала самоідентифікації з такою національною спільнотою, яка хоча б дорівнювала, а краще перевершувала уявлювану польську націю розміром та історичною величчю. Задовольнити такі вимоги спроможні були два варіянти: малоросійський і великоросійський( уживаючи сучасних термінів – український і російський). Вибір українського варіянту нав’ язував до однієї з найгероїчніших сторінок в історії східних слов’ ян – українського козацтва. Низка козацьких повстань аж до Хмельниччини захитала могутність Речі Посполитої і привела її до занепаду. У випадку з великоросійським варіянтом галицько-руська публіка відчувала себе причетною до Російської імперії, що поклала край існуванню Речі Посполитої, а в XIX ст. розправилася з двома польськими повстаннями. Окрім того, перед галицькими русинами відкривалася готова висока культура, що з часів Пушкіна розвивалася дуже динамічно, а отже, могла конкурувати з модерною німецькою та польською культурою.
З цих двох національних орієнтацій найраніше проявила себе українська. Її початки пов’ язують із діяльністю у 1830-х рр. « Руської трійці » – трьох молодих греко-католицьких семінаристів Маркіяна Шашкевича, Якова Головацького та Івана Вагилевича. Метою « Руської трійці » було піднести місцеву руську мову та руську літературу до гідности інших слов’ янських мов і культур. Революційне значення мав виданий ними альманах « Русалка Дністрова »( 1837) – не так через його зміст, як через запровадження в літературу руської мови, якою на той час розмовляли майже самі тільки селяни. Але Шашкевич та його товариші зробили наступний крок: дотримуючись мовного критерію, вони проголошували національну єдність між австрійськими русинами та російськими малоросами як членами однієї нації 48.
Нове дихання українська орієнтація одержала під час революції 1848 р., коли її після деяких вагань і сумнівів прийняла більшість руського освіченого суспільства. Молодий поет і учень Головацького Іван Гушалевич написав тоді вірша, змодельованого за зразком Арндта, але з русько-українською відповіддю: Де єсть Руска Отчина? Де пшениці, ячміна И де жита єсть досить
118