Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 117

Розділ 5. Між малою і великою батьківщинами
революції 1848 р. й аж до самого кінця існування Габсбурзької монархії
головною політичною вимогою руських діячів був поділ Галичини на дві
частини – руську та польську по ріці Сян. Львів за такого поділу залишався
по руському боці й ставав столицею руського краю.

Галицькі русини вірили, що всупереч усьому «тверда Русь все перебуде»,
і повторювали з гордістю, що «велика руська мати» 42 . Проблема полягала
в тому, що вони не могли дійти між собою згоди про те, що ж то власне є
«велика Русь» і де пролягають її межі. Історико-географічно «Русь» була
окреслена набагато гірше, ніж «історична Польща». У найвужчому значенні
цим поняттям позначали реґіон на правому березі Дніпра, у найширшому –
весь східнослов’янський світ 43 . Його похідні назви позначали різні території:
Червона/Підкарпатська/Галицька Русь для східної Галичини, Угорська
(Карпатська) Русь для Закарпаття, Біла Русь для сучасної Білор