Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 109

Розділ 5. Між малою і великою батьківщинами культурної спільноти й поширюваної на всі суспільні верстви, а не тільки на упривілейовану еліту 11 . Однак не варто переочувати елементів певної тяглости. Зокрема, ролі античної традиції у формуванні поняття «батькіщини». Вивчення її було покладено в основу гімназійної освіти у XIX ст. як в Австрійській (Австро- Угорській), так і в Російській імперії. А що ця освіта служила умовою sine qua non будь-якої кар’єри, то тяжко було знайти чиновника, офі­цера, вчителя чи адвоката, якому колись у гімназії не загадували завчати на­ пам’ять тексти Цицерона, Горація та Верґілія про святість батьківщини. Імперія прагнула сформувати у своїх підданців почуття, що саме вона є їхньою великою батьківщиною. Проте багато хто з освічених людей мав більш чи менш усвідомлене почуття, що їхня омріяна батьківщина зовсім не обов’язково збігається з кордонами імперії, в якій їм випало народитися й жити. Служити їй – так, особливо якщо це обіцяє зарплату і пенсію. Але по­мирати за неї? Зразком такого думання для місцевих інтелектуалів міг служити вірш німецького поета Ернста Моритца Арндта (1769–1860) «Des Teutschen Vaterland»: «Was ist des Teutschen Vaterland? Ist’s Preußenland? ist’s Schwabenland? Ist’s, wo am Rhein die Rebe blüht? Ist’s, wo am Belt die Möve zieht?» – «O nein, nein, nein! Sein Vaterland muß größer sein». – ................................................................. Was ist des Teutschen Vaterland? So nenne mir das große Land! Gewiß, es ist das Östereich, An Ehren und an Siegen reich?» – “O nein, nein, nein! Sein Vaterland muß größer sein». – ................................................................. «Was ist des Teutschen Vaterland? So nenne endlich mir das Land!» – «So weit die deutsche Zunge klingt Und Gott im Himmel Lieder singt, Das soll es sein! Das, wackrer Teutscher, nenne dein!» 12 109