Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 99
Від Суздаля до Москви
селения яких було лояльне до великого князя Дмітрія Донського. В ієрархії
власних лояльностей великого князя, як та постає з «Повісти», «вся земля
Руская» також посідає важливе місце. У списку володінь та інституцій, що
їх Дмітрій збирається захищати від татарської навали, вона йде слідом за
Москвою, яку літописець називає князівською «отчиной», і церквою, що їй
імовірно служив літописець. Справді, «вся земля Руская» згадується в «По
вісті» набагато частіше, ніж московська вотчина князя, вочевидь належна
до цієї землі. Інші центри «всей земли Руской», згадані у «Повісті», - Пере
яслав, Кострома і Владимир65.
Щоб краще зрозуміти, як «московська» Руська земля замінила уявлен
ня про «київську», можна звернутися до тогочасних житіїв двох святих -
Стефана Пермського і Дмітрія Донського, героя Куликовської битви. Пер
ше житіє, традиційно приписуване Єпіфанію Премудрому, ймовірно ство
рено в період між 1396 (рік смерти Стефана) і 1420 (приблизний рік смерти
Єпіфанія), хоча до нас дійшло тільки у списку 1480 року. Датування другої
пам’ятки не менш гіпотетичне. Вважається, що перший варіянт «Слова о
житии и о преставлении Великого князя Дмитрия Ивановича»66 постав не
вдовзі по смерті князя в 1389 році, але текст, який до нас дійшов, має сліди
пізнішого редагування. Отже, одні дослідники воліють датувати «Слово»
першою половиною XV століття67, інші - 1470-ми роками, коли цей твір
уперше ввійшов до складу московських ЛІТОПИСІВ68.
65 Див. уривки з Симеонівського літопису: Михаил Приселков, Троицкая летопись. Рекон
струкция текста, с. 419-421. В «Пространной летописной повести о Куликовской битве»,
яка разом із іншими компіляціями входить у Новгородський четвертий літопис, Москву та
кож названо вотчиною князя Дмітрія. Уривки Новгородського четвертого літопису див. у
вид.: Повести о Куликовской битве, ред. М. Н. Тихомиров, В. Ф. Ржига и Л. А. Дмитриев,
Москва, 1959, с. 30-40. Наново підготований текст «Повісти» із сучасним російським пере
кладом і коментарями М. А. Салміної див. також у кн.: Памятники литературы Древней
Руси, под ред. Л. А. Дмитриева, Д. С. Лихачева, т. 4, XIV - середина XV века, Москва, 1981,
с. 112-131, 549~552 (див. також електронну версію: БЛДР, т. 6, www.pushkinskijdom.ru/
Default.aspx?tabid=498i).
66 Текст «Слова» із сучасним російським перекладом і коментарями М. А. Салміної див. у
кн.: Памятники литературы древней Руси, т. 4, с. 208^229; пор. також електронну версію:
БЛДР, т. 6, www.pushkinskijdom.ru/Default.aspx?tabid=4985); аналіз пам’ятки див.: Harvey
Goldblatt, «Confessional and National Identity in Early Muscovite Literature: The Discourse on the
Life and Death of Dmitrii Ivanovich Donskoi», у кн.: Culture and Identity in Muscovy, c. 84-115.
67 Див.: Halperin, «The Russian Land and the Russian Tsar», c. 69-78.
68 Див.: Ostrowski, Muscovy and the Mongols, c. 161,178. Позаяк автор «Слова» часто говорить
про «всю землю Рускую» і вважає Дмітрія її царем, текст, мабуть, було суттєво відредаговано
(якщо не написано) у другій половині XV століття або й пізніше, коли московські князі поча
ли вживати титул царя. Найраніші примірники «Слова» походять після 1481 року. Див.: Gail
79