2. Що сталося з Руською землею?
повільніше, ніж їхні галицько-волинські колеґи, засвоїли термін « Руська земля » стосовно своєї держави, яку зазвичай називали « Суздальська земля ». Під 1249 роком літописець записав, що монгольський хан віддав Київ і всю Руську землю Олександрові Невському, і додав, що його брат Андрій отримав Владимир-на-Клязьмі. Отже, для літописців центром Руської землі лишався Київ, а не Владимир. Вони явно розрізняли свій край і Руську землю довкола Києва, так само як і два Переяслави- один у Руській землі( Переяслав-Руський), другий у північно-східній Русі, знаний як Переяслав- Заліський52. На думку Чарлза Галперина, назва Руська земля прижилася в північно-східній Русі десь між 1293 і 1328 роками, а завершився процес до 1340 року. Після 1310 року літописці сливе припинили вживати поняття « Суздальська земля » і почали вживати « Руська земля » 53.
Галперин спирає свої міркування на дані Троїцького літопису, найранішого відомого московського літопису. Частина тексту, написана місцевими літописцями, охоплює події у північно-східній Русі від року 1305, яким закінчується Лаврентіївський літопис, до року 1408- себто період, коли, на думку Галперина, відбувалося перенесення концепції Руської землі з Наддніпрянщини у Надволжя54. Але з Троїцьким літописом є одна серйоз-
52Див. згадки про обидва Переяслави у « Географічному покажчику », вміщеному разом із « Покажчиком імен » у додатку до здійсненого 1996 року репринтного(« п’ ятого ») перевидання другого видання 2-го тому ПСРЛ( с. XXXIII-L, зокрема с. XLIV; окреме вид.- Именной и географический указатели к Ипатьевской летописи, сост. Л. Л. Муравьева, Л. Ф. Кузьмина, Москва, 1975). Існував іще третій Переяслав у Рязанській землі, укладачі Лаврентіївського літопису про нього вже чули, ще краще це місто знали їхні наступники в XIV столітті. 53 Див.: Halperin, « The Concept of the Russian Land »; його ж, « The Russian Land and the Russian Tsar: The Emergence of Muscovite Ideology, 1380-1408 », у кн.: Forschungen zur osteuropaischen Geschicht, Berlin, 1976, c. 7-103( друга стаття- перероблений і поглиблений варіянт першої); його ж, « The Concept of Russkaia zemlia and Medieval National Consciousness from the Tenth to the Fifteenth Centuries », Nationalities Papers 8, № 1( Spring 1981), c. 75-86. Аналізуючи історичні дані, я загалом використовую галперинський набір джерел. У моїх висновках не враховано дані « Слова о погибели Русской земли », позаяк Галперин, на мою думку, доволі переконливо довів, що з переліку творів, написаних у північно-східній Русі, його треба викреслити. Я також оминаю увагою « Повесть о разорении Батыем Рязани », адже цей твір невідомий із середньовічних компіляцій. Текст цієї « Повести » у складі списку XVI століття див. у виданні: Воинские повести древней Руси, под ред. В. П. Адриановой-Перетц, Москва- Ленинград, 1949- « Слово о полку Игореве » я також не розглядаю, позаяк дослідники мають чималі сумніви щодо його автентичности, див. зокрема: Edward L. Keenan, Josef Dobrovsky and the Origins of the Igor’ Tale, Cambridge, Mass., 2003. 54Стислий аналіз Троїцького літопису та його стосунків до пізніших літописів північно-східної Русі подає Л. Л. Муравйова у кн.: Летописание Северо-Восточной Руси XIII-XV века, Москва, 1983, с. 21-41.
74