Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 89

Галицько-Волинська Русь та її «інші»
Галицько-Волинська Русь та її «інші»
Як у поступовому процесі засвоєння руської ідентичности
галицько-волинські еліти ставилися до своїх «інших» і сприймали їх? Роз­
гляньмо це питання, проаналізувавши ставлення літописця до поляків на
заході, половців, а пізніше монголів на півдні та сході і, зрештою, до інших
руських князівств на півночі та північному сході.
Поляки, або, як їх називав літописець, ляхи належать до найчастіше
згадуваних у Галицько-Волинському літописі «інших». Завдяки тісним і
складним стосункам галицько-волинських князів із західними сусідами -
вони воювали, конфліктували, укладали союзи й шлюби - населення пів­
денно-західної Русі добре знало поляків. Кордон, який відділяв Русь від по­
ляків, не перекреслював відчуття певної споріднености між ними. У деяких
документах, як-от у списку етнічних груп, що їх Данило запросив осели­
тись у своїй новій столиці Холмі, поляки не фігурують навіть у категорії
«іноплемінців»33. Чи було це продовженням традицій, закладених у «Пові­
сті временних літ», розглядати поляків як родичів-слов’ян, а чи вказувало
на те, що жителі галицько-волинської держави розуміли польську мову та
культуру краще за мову та культуру інших сусідів-неслов’ян? Напевно оби­
два чинники вплинули на ставлення літописця до поляків34. Релігія без­
умовно сприяла відрізненню однієї етнічної групи від іншої, але її роль у
цьому процесі навряд чи була вирішальна. Згідно з літописом, Данило при­
йняв королівську корону з рук посланців папи після того, як польські кня­
зі пообіцяли йому підтримку проти монголів. Виправдовуючи дії Данила,
літописець писав, що папа Інокентій IV засудив наклепників на «грецьку
віру» і планував скликати собор із метою возз’єднати розколоту церкву, і
видно, що літописець вважав це правильною думкою35. Михайло Грушев-
Titulature of Rulers in Eastern Europe», у кн.: Synopsis: A Collection of Essays in Honour of
Zenon E. Kohut, Edmonton and Toronto, 2005, c. 219-244; переглянуту українську версію див.:
Ярослав Ісаєвич, «До історії титулатури володарів у Східній Європі», Княжа доба. Історія і
культура, Львів, вип. 2 (2008), с. 3-29.
33 У ГВЛ це поняття майже завжди стосується монголів і лише принагідно угорців і поляків.
34 Погіршення стосунків між західним і східним християнством далося взнаки на Русі лише
у 1230-х роках. Воно не мало жодного впливу на галицьких і волинських князів, що пере­
конливо засвідчує ГВЛ. Існує розлога література про стосунки галицько-волинських князів
з Римом і католицькими сусідами; з останніх праць див.: Борис Флоря, У истоков религиоз­
ного раскола славянского мира (XIII век), С.-Петербург, 2004. Там-таки див. про ставлення
авторів ГВЛ до католицизму: с. 198-205.
35 Див.: ГВЛ, с. 116. «Никєнтій бо клъняше тьхъ хулящимъ въру грєчскую правоверную, и
хотящу ему съборь сътворити о правовърш о воєдинєніи церкви».
69
1