Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 90

2 . Що сталося з Руською землею?
ський напевно мав рацію, припускаючи, що політичний антагонізм - ре­
зультат військового протистояння на польсько-руському прикордонні -
передував релігійній ворожнечі (між православними і католиками)36.
Релігійна близькість русі та її західних сусідів, яку відчували автори
руських літописів37, поступилася місцем сильному відчуттю релігійної осіб-
ности і ворожости, коли йшлося про сусідів-кочовиків на півдні та сході38. У
«Повісті временних літ» протистояння Рюриковичів і степових кочовиків
уже править за потужний інструмент конструювання руської ідентичности,
хоча ще не має виразної релігійної забарвлености. Автор «Повісти» зазви­
чай протиставляє руських князів і Руську землю конкретному етнополітич-
ному ворогові, половцям, яких він називає «иноплеменьници». Його послі­
довники йдуть далі і зазвичай називають степових ворогів «поганыя»39. Це
поняття не лише сусідило з назвою того чи того степового народу, а й часто
заміняло її. Наприклад, половців у Київському літописі вперше згадано під
словом «поганыя»40, і жодних уточнень, кого саме літописець мав на увазі,
далі в тексті немає. Релігійний компонент нового образу половців особливо
чітко оприявнюється у повідомленні літописця про напад половців на Русь
влітку 1179 року. Він пише: «Того же лъта, месяца августа, придоша ино­
племеньници. на Рускоую землю, безбожній Измалтяне, оканьніи Агаря­
не, нечистіи исчадья дьломъ. и нравомъ сотонины, именемь Концакъ злу
началникъ правовърнымъ крестьяномъ»41.
Автори Галицько-Волинського літопису перенесли цю гостру характе­
ристику половців-безбожників на їхніх наступників у чорноморських сте­
36 Див.: Грушевський, Історія України-Руси, т. VI, Житє економічне, культурне, національне
XIV-XVII віків, Київ, 1995, с. 297-298.
37 Один із найкращих прикладів такого відчуття в «Повісті временних літ» - леґенда про
апостольську місію св. Павла до слов’ян (див. Повесть временных лет (1950), с. 9). Автори
Київського літопису вважали київського князя Ізяслава та угорського короля Ґезу II правите­
лями, що діяли згідно з християнською мораллю («тако достоить вы хрестьяньски», - ПСРЛ,
т. 2, ствп. 453), а автор ГВЛ уживав таких слів стосовно православного та польського римо-ка-
толицького духівництва {«попове») та православної і римо-католицької церкви (ГВЛ, с. 140).
38 Про ставлення до степовиків у середньовічних руських джерелах див.: Leonid Chekin, «The
Godless Ishmaelites: The Image of the Steppe in Eleventh-Thirteenth Century Rus’», Russian
History 19 (1992), c. 9-28.
39 Цікавий приклад «осучаснення» етнополітичної термінології «Повісти временних літ»
міститься в додатку до літописного тексту у Воскресенському літописі XVI століття. У по­
відомленні про похід Володимира Мономаха на половців у 1111 році вони фігурують як
«поганыя». Див.: Повесть временных лет (1950), с. 190; пор. ПСРЛ, т. 2, ствп. 264.
40 ПСРЛ, т. 2, ствп. 286.
41 ПСРЛ, т. 2, с. ствп. 612.
70