2. Що сталося з Руською землею?
називає дві ворожі сторони « ляховє » і « русь » 31. Отже, Данилове військо і очевидно галицько-волинське населення в цілому, з якого й формували це військо, літописці дедалі частіше вважали не просто підданцями руських князів, а частиною руського народу.
Судячи з титулу галицько-волинських правителів, у XIV столітті термін « Русь » дедалі глибше вкорінювався у місцевий політичний дискурс. Традицію використовувати його в офіційному титулі галицько-волинських князів можна простежити до князя Данила, якого папські булли 1246- 1248 років іменують « королем Руським »,- власне « королем русинів »: « гех Ruthenorum ». Його правнуки, князі Андрій і Лев, які спільно правили об’ єднаним Галицько-Волинським князівством упродовж першої чверти XIV століття, свої відозви, як-от грамота від д серпня 1316 року, підписували « Божою милістю князі всієї Руської землі, Галичини та Володимирщини »( лат. « Dei gratia duces totius terre Russie, Galicie et Lademirie »). Окремі згадки про Галичину і Волинь( зазвичай у латинській формі Lademirie- Ладимірія, або ж Лодомерія, себто Володимирія чи пак Володимирщина- від назви стольного міста Володимира) показували, що дві частини Данилового князівства колись існували як осібні держави. Це саме оприявнює титул Андрія, брата Лева, який в одній із грамот називався « князь Володимирщини та господар Русі »(« dux Ladimirie et dominus Russie »), і то « Русь » тут означала Галичину. Юрій II, останній незалежний правитель Галицько-Волинського князівства, звичайно називався « князь і господар Русі »( лат. « Dux et Dominus Russiae ») або « князь усієї Малої Русі »( лат. « dux totius Rusiae Minoris »): « Русь » у титулі охоплювала цілу державу і наголошувала її єдність. Потому, як Галицько-Волинська держава припинила незалежне існування, Галичину поділили польські й угорські королі, а Волинь анексував литовський князь Любарт, повернулася попередня практика застосовувати назву « Русь » лише до Галичини. У титулах і офіційних документах польських і угорських королів Галичину часто називали « руським королівством », визнаючи її окрему незалежну історію та особливий статус у складі польської й угорської держави. Після 1387 року статус Галичини в Польському королівстві поступово впав до рівня пересічного краю( terra). З часом там було створено окреме воєводство, яке проіснувало аж до поділів Польщі наприкінці XVIII століття. Цікаво, що назва регіону і Руського воєводства лишалася без змін аж до кінця цього періоду32.
31 Там само, с. 130. 32 Існує докладна література про офіційні титули галицько-волинських правителів. Найостанніший огляд історичних даних і літератури з цієї теми: Iaroslav Isaievych, « On the
68