2. Що сталося з Руською землею?
кож зникають із тексту літопису дуже рано13. Ми набагато краще розуміємо історію регіону з кінця X століття, коли влада київських князів сягнула західного краю Галицької землі- міста Перемишль. Під роком 981 у « Повісті временних літ » згадано похід Володимира на поляків, який захопив « градьі ихь »- Перемишль і Червен. Зі слів літописця, ці міста і до його часів залишилися під владою Русі14. Волинь уперше постає на сторінках « Повісти временних літ » як окрема земля лише в останній чверті XI століття, Галицьку землю як окремий витвір автор літопису не знав, уперше її згадують лише автори Київського літопису під 1152 роком15.
Якщо в першій половині XI століття Галичина(« градьі черв ' Вньскьія ») і Волинь були предметом боротьби між київським князем Ярославом Мудрим і поляками, то в другій половині століття за них почали змагатися вже самі Рюриковичі- київські князі проти волинських і галицьких. На Любецькому з’ їзді князів у 1097 році вирішили, кому саме з Рюриковичів відійдуть Володимир-Волинський, а також Перемишль і Теребовля в Галичині. Але це не спинило усобиць: київські та володимиро-волинські князі змовилися проти теребовлянського князя Василька й осліпили його. Дізнавшись про акт насильства, вчинений одними князями-Рюриковичами проти іншого, Володимир Мономах нібито сказав: « Сего не бьівало єсть в Русьсквй земли ни при д ' Вдьхь нашихь, ни при отцихь нашихь, сякого зла » 16.
Цікаво, що, попри рефрени про вірність Руській землі у зв’ язку з війною в Галичині та на Волині, автор « Повісти временних літ » не вважав ті території частиною Руської землі як такої. Вони були « подь Русью », як завважив літописець під 981 роком, і не входили до складу Русі чи Руської землі у вузькому сенсі цього поняття. Літописця натомість хвилювало, що перерозподіл князівських уділів у тій частині держави Рюриковичів змінить співвідношення сил у Руській землі( у вузькому сенсі), і та стане легкою мішенню для половців, які можуть цілковито знищити Русь. Такого штибу твердження часто бачимо в автора « Повісти временних літ ». Його наступники, автори Київського літопису, дають чимало доказів того, що в XII столітті ані Волинь, ані Галичина не вважалися частиною Руської землі. Під роком 1144, описуючи похід київського князя Всеволода проти галиць
13 Щодо повідомлення « Повісти временних літ » про « галицько-волинські » племена див.: Котляр, Галицько-Волинська Русь, с. 18-28. 14Під тим самим роком літописець згадує перемогу Володимира над в’ ятичами. 15 Див.: Котляр, Галицько-Волинська Русь, с. 28. 16Повесть временных лет( 1950), с. 174; пор. ПСРЛ, т. і, ствп. 262; т. 2, ствп. 236.
64