Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 85

Із галичан у руські
кого князя Володимира, літописець згадує, що у війську Всеволода (русь­
ких полках) були загони з Руської землі - Київщини, Чернігівщини і Пе­
реяславщини, натомість військо Володимира було галицьким17. Той факт,
що у війську Всеволода були й польські загони, не вплинув на загальну на-
лаштованість літописця вважати Галич і галичан «іншими» щодо себе. Те
саме стосується запису від 1152 року, коли ще один київський князь, Ізя-
слав, за допомоги угорського війська напав на галицького князя Володи­
мира. За літописом, Ізяслав звернувся до своїх людей із такими словами:
«Братья и дружино, Богь всегда Рускьі земл'В и Руских сьіновь вь бещестьи
не положиль єсть: на всих м'Ьстех честь свою взимали суть. Ньін'Ь же, бра-
тье, ревнуимьі тому вси; у сих земляхь и перед чюжими язьїки дай ньі Богь
честь свою взяти»18.
Вочевидь, згадані літописцем «чужі язики» були угорцями, а не гали­
чанами, але покликання на Руську землю та її синів показує, що галичан,
найімовірніше, ці поняття не охоплювали. Мало того, коли ворожі сторони
уклали мир, угорський король зажадав, аби князь Володимир повернув за­
хоплені «руські городи» Ізяславові. Спірні міста належали до Руської землі
у вузькому сенсі слова, і саме туди, згідно з літописом, повернувся Ізяслав
із Галичини після походу19.
От і все, що київський літописець говорить на теми, пов’язані так чи так
з ідентичністю жителів Волині та Галичини. А що можна сказати про само-
означення волинських і галицьких еліт? Виглядає, що автори Галицько-
Волинського літопису наслідували (принаймні на початку) історіографіч­
ну традицію називати Руською землею землі навколо Києва, не відносячи
сюди інші частини держави Рюриковичів. Можна також припустити, що
такий ужиток цього поняття відображав те, як говорили сучасники літо­
писців. Під роком 1231 літописець повідомляє, що князь Данило Галиць­
кий «взя сєб'Ь часть Торцєскьій» (себто землі біля міста Торчеська, яке вва­
жалося частиною Руської землі)20. Запис за 1234 рік повідомляє про напад
17 Див.: ПСРЛ, т. 2, ствп. 315.
18 ПСРЛ, т. 2, ствп. 448-449; в укр. пер. Леоніда Махновця: «Браття і дружино! Бог ніколи
Руської землі і руських синів на безчестя не давав! Вони всюди добували свою честь! І нині,
браття, подбаймо про се всі. У сих землях і перед чужими народами дай нам бог честь свою
добути!»
19 ПСРЛ, т. 2, ствп. 452.
20 Критичне видання тексту Галицько-Волинського літопису (далі ГВЛ) див.: Галицько-
Волинський літопис. Дослідження. Текст. Коментар, ред. Микола Котляр, Київ, 2002; англ.
пер.: The Hypatian Codex, ч. 2, The Galician-Volhynian Chronicle, transi, by George A. Perfecky,
Munich, 1973. Пор.: ГВЛ, с. 95.
65