Із галичан у руські
уявлення про Русь і Руську землю, які розвивалися на теренах колишньої Київської держави. Себто знову в нашому аналізі йтиметься не про ідентичність як таку, а про певний концепт, сформульований і поширюваний суспільними елітами.
Із галичан у руські
Автори Галицько-Волинського літопису, які писали його у другій половині XIII століття, вважали своїх князів і князівство законними продовжувачами і спадкоємцями київських князів і київської держави. Так само, до речі, як і автори сучасного українського національного наративу. Але коли галицько-волинські еліти і їхні сусіди на сході та заході почали мислити свій край частиною Русі? Моя відповідь на це питання ймовірно прозвучить доволі дивно і напевно контроверсійно. Схоже, що процес ідентифікації з Руссю завершився в Галичині та на Волині лише після того, як Київська держава впала під натиском монголів. Неможливо? Погляньмо, що про це кажуть джерела.
Ми маємо в розпорядженні і київські, і місцеві галицько-волинські літописи( які разом із « Повістю временних літ » становлять Іпатський список), тому можемо з двох кінців простежити, як саме галицько-волинські еліти перебирали собі назву Русі та руську ідентичність. Наше завдання ускладнює той факт, що перший, київський, « голос » належить XII століттю, а другий, галицько-волинський,- XIII( ще точніше, другій половині цього століття). Однак порівняно з винятково київським баченням Русі, яке дають автори « Повісти временних літ », і цілковитим мовчанням джерел XIV століття про історію регіону, стереокартина, яку ми можемо видобути з допомогою літописів, що охоплюють історію Галицько-Волинського князівства,- це справжня знахідка для всіх, хто цікавиться дослідженнями його політичної, військової, економічної, релігійної та культурної історії.
Почнімо дослідження ідентичностей галицько-волинських еліт з аналізу київських голосів. Згідно з автором « Повісти временних літ », на території майбутнього князівства жило кілька племен. Зокрема на Волині жили дуліби, бужани і волиняни, а в Галичині та на сусідніх із нею територіях- уличі, тиверці і хорвати. Частина племен, згаданих яко населення майбутнього галицько-волинського краю, були витвором уяви літописця, так само як і деякі інші руські племена. Наприклад, бужан, яких, згідно з літописом, витіснили волиняни, згадано тільки один раз. Більшість інших племен та
63