Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 82

2 . Що сталося з Руською землею?
ня трьох східнослов’янських народів і мов9. Щойно минули інтелекту­
альне збудження від незалежности і шок від розпаду Совєтського Союзу,
більшість дослідників повернулася до старої совєтської парадигми у тро­
хи гнучкішому варіянті. Науковці загалом погодилися на тому, що XIII—
XVI століття посідають особливе місце у формуванні східнослов’янських
народностей. Утім, цей спільний консенсус урізноманітнюють індивідуаль­
ні наголоси, які різняться залежно від конкретного історика і репрезенто­
ваної ним історіографічної школи10. Як уже було сказано в попередньому
розділі, більшість українських історикі в заперечують концепцію однієї дав­
ньоруської народности. Водночас вони схиляються до того, що точкою по­
чатку окремих східнослов’янських народностей треба вважати XIII століт­
тя, коли остаточно розпалася Київська держава, і в різних руських землях
склалися різні політичні умови11. Натомість більшість російських науковців
і далі вважають, що існувала одна давньоруська народність. Деякі історики,
приміром Боріс Флоря, схильні продовжити їй існування аж до кінця XVI
століття. Він, наприклад, вважає, що на початку XV століття тільки почали
складатися передумови для формування окремих східнослов’янських іден­
тичностей12.
Хто із сучасних істориків, які кожен по-своєму варіюють стару со-
вєтську парадигму, часом реагуючи на нові політичні й академічні умо­
ви, має більшу рацію? У попередньому розділі вже йшлося про сильні
та слабкі сторони концепції давньоруської народности, тому немає сенсу
повертатися до цієї проблеми. Але питання, коли справді постали окремі
східнослов’янські ідентичності, варте уваги. Чи справді політичні перипе­
тії ХІІІ-ХІУ століть треба вважати точкою відліку? Як і було обіцяно на по­
чатку розділу, розгляньмо це і дотичні до нього питання, проаналізувавши
9 Див.: О. Н. Трубачев, В поисках единства, Москва, 1992.
10 Про формування білоруської нації в сучасній білоруській історіографії див.: Генадзь Сага-
новіч, Нарыс гісторьіі Беларусі ад старажьітнасці да канца XVIII ст., Мінск, 2001, с. 175-
182; Ігар Чаквін, «Зтнічньїя працэсы у XIV - першай палове XVII стагоддзя», у кн.: Беларуси.
Витокі і зтнічнае развіцце, т. IV, Мінск, 2001, с. 48-170.
11 Див. розділ Миколи Котляра у колективній монографії: Історія України, Київ, 1997, с. 47-
48; Яковенко, Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України, с. 81-84.
12 Див.: Борис Флоря, «О некоторых особенностях развития этнического самосознания
восточных славян в эпоху средневековья - раннего нового времени», у кн.: Россия -
Украина: история взаимоотношений, ред. А. И. Миллер, В. Ф. Репринцев, Б. Н. Флоря,
Москва, 1997, с. 9-38; пор. з його ж «Исторические судьбы Руси и этническое самосознание
восточных славян в XII-XV веках. (К вопросу о зарождении восточнославянских народнос­
тей)», Славяноведение, 2 (1993), с. 53-55.
62