Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 80
2. Що сталося з Руською землею?
Історією Полоцького князівства, ще одного (набагато меншого) спадкоєм
ця київської величі, врешті-решт завершилися пошуки середньовічних ко
ренів національного суверенітету Білорусі.
Совєтська історіографія в кінцевому підсумку зайняла компромісну по
зицію і вважала, що одна давньоруська народність після роздроблення Ки
ївської Русі розкололася на кілька менших груп. Згідно з цією версією, дав
ньоруську народність заступили окремі російська, українська і білоруська
народності, які почали формуватися у XIV столітті. Погляди совєтської на
уки спиралися на роботи лінгвістів, які вважали, що саме в цей період ви
кристалізовувалися окремі східнослов’янські мови5. Теза, що формування
всіх трьох народностей почалося приблизно в один і той самий час, відпові
дала офіційному постулатові рівности всіх совєтських народів і підкріплю
валася марксистським трюїзмом, що народності, а згодом і нації постають
на певних етапах соціяльно-економічного розвитку.
Не можна сказати, що всі совєтські історики пристали на цю історіо
графічну схему. В 1970-х роках російський науковець Валєнтін Сєдов шукав
початки білоруського етносу у ранній історії стосунків тамтешньої люднос-
ти з балтійськими племенами задовго до києворуських часів. Українського
дослідника Федора Шевченка звинуватили у тому, що він дотримується іс
торичної схеми Михайла Грушевського, і в 1972 році звільнили з посади
директора Інституту археології, але він, схоже, так і не зробив із цього «на
лежних» висновків. У нарисі про формування української народности, опу
блікованому у багатотомній академічній історії України (1979), Шевченко
датував початки першого етапу формування цієї народности другою поло
Mykhailo Hrushevsky, The Traditional Scheme of “Russian” History and the Problem of a Rational
Organization of the History of the East Slavs, ed. Andrew Gregorovich, Winnipeg, 1965 [repr.
in Mykhailo Hrushevsky: Ukrainian-Russian Confrontation in Historiography, ed. Lubomyr
R. Wynar, Toronto, New York, and Munich, 1988, c. 35-42). Про роль Грушевського у деконструк-
ції російського імперського наративу див. українське видання моєї монографії «Unmaking
Imperial Russia: Mykhailo Hrushevsky and the Writing of Ukrainian History» (Toronto, 2005):
Сергій Плохій, Великий переділ. Незвичайна історія Михайла Грушевського, Київ, 2011.
5 Про те, як у совєтській літературі розглядали історію російської мови, див.: Р. И. Аванесов,
«Вопросы развития русского языка в эпоху формирования и дальнейшего развития русской
(великорусской) народности», у кн.: Вопросы формирования русской народности и нации,
ред. Н. М. Дружинин и Л. В. Черепнин, Москва - Ленинград, 1958, с. 155-191. Погляди со
вєтської науки на формування української та білоруської мов підсумувала Анна Хорошкевич
у кн.: Владимир Пашуто, Борис Флоря, Анна Хорошкевич, Древнерусское наследие и исто
рические судьбы восточного славянства, Москва, 1982, с. 77-79.
60