Спадкоємці Києва
вих місцевих бояр і забезпечив політичну стабільність своїх володінь. Він вів майстерну зовнішню політику, використовуючи поляків і угорців на заході проти монголів на сході, а після 1240 року першим із руських князів наважився дати монголам бій. Данилу не вдалося цілком унезалежнити своє князівство від монголів, але держава зберігала єдність до самої смерти князя 1264 року. Лише коли Данила не стало, князівство розділилося на галицьку та волинську частини. Завдяки тому, що Данилів небіж волинський князь Володимир Василькович був, як виглядає, великим шанувальником книжности і підтримував започатковану дядьком традицію літописання, ми маємо більш-менш докладні свідчення про події в Галицько-Волинському князівстві у XIII столітті. Однак 1290 роком Галицько-Волинський літопис уривається, і з історіографічного погляду цю територію охопила, за висловом Михайла Грушевського, « кімерійська тьма ».
Про політичні події майже всього XIV і початку XV століття, особливо про їхнє сприйняття місцевими елітами, ми знаємо дуже мало, аж доки у Великому князівстві Литовському не було відновлено в 1440-х роках літописання. Скупі відомості іноземних джерел дали змогу історикам дійти висновку, що на початку XIV століття князь Юрій І відновив єдність Галицько-Волинської держави. Два його сини, останні Рюриковичі на князівському троні, загинули в першій половині 1320-х років, імовірно в сутичках із литовцями. Князівську владу вибором передали Юрію( Болеславу) II, якого 1340 року вбили місцеві бояри. Того самого року Волинь захопив литовський князь Любарт, а Галичина, де короткий час правив був місцевий боярин Дмитро Дедько, в 1339 році дісталася( разом із західною Волинню) польському королю Казимиру III. Угорські королі також претендували на цей регіон, але з 1387 року він перебував під владою поляків. Колишнє князівство залишалася яблуком розбрату в стосунках між Польщею й Угорщиною аж до 1420-х років1.
Галицько-Волинське князівство формально залежало від монголів лише до початку XIV століття, натомість північно-східна Русь лишалася
1 Про історію Галицько-Волинського князівства і його територій у ХІІІ-ХІУ століттях див.: А. М. Андрияшев, Очерк истории Волынской земли до конца XIV столетия, Киев, 1887; Іван Линниченко, Суспільні верстви Галицької Русі ХІУ-ХУ вв., Львів, 1899; Грушевський, Історія України-Руси, т. II, ХІ-ХІІ віки, Київ, 1992; т. III, До року 1340, Київ, 1993; т. IV, ХІУ-ХУІ віки- відносини політичні, Київ, 1994; В. Т. Пашуто, Очерки по истории Галицко- Волынской Руси, Москва, 1950; Іван Крип’ якевич, Галицько-Волинське князівство, Київ, 1984; Микола Котляр, Галицько-Волинська Русь, Київ, 1998.
6-15-569 57