Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 67

Християнська Русь
вірки подальшими критичними дослідженнями. Звісно, літописець зважав
на інтереси князів, але дуже часто він у своєму тексті був не лише прихиль­
ним реєстратором князівських справ, а й принциповим критиком їх. Голо­
вна лояльність літописця належала не князям. «Повість временних літ», як
і раніші літописи, що лягли в її основу, писано не при князівському дворі, а
в Києво-Печерському монастирі; інтереси монастиря, митрополичої кате-
дри і церкви загалом урівноважували лояльність літописця до конкретного
князя. Він судив вчинки князя за христянськими принципами та інтереса­
ми Руської землі, що повертає нас до питання, чому ці інтереси були на­
стільки важливі для автора «Повісти временних літ».
Коротка (а тому спрощена) відповідь на це питання: інтереси най­
більшого монастиря у столиці Руської держави, а також інтереси церкви
в цілому, які уособлював «митрополит усієї Русі», збігалися з інтересами
київських князів. Усі вони хотіли зберегти єдність держави і домінантну
роль Києва, яка була основою їхнього статусу, влади і багатства. Загрозу їм
становили не тільки і навіть не стільки половці, на противагу яким у другій
половині XI століття і було, мабуть, сконструйовано (або зреконструйова-
но) цілу концепцію Руської землі, як інші центри колись об’єднаної держа­
ви. В XI столітті собори св. Софії за константинопольським взірцем було
збудовано не тільки в Києві, а й у Новгороді та Полоцьку. Після 1024 року
чернігівський князь Мстислав розпочав будівництво найбільшого на Русі
собору, який мав перевершити навіть собор св. Софії у Києві. Але найгірше
чекало попереду. 1162 року владимирський князь Андрій Боголюбський на­
діслав посольство в Константинополь, щоб домогтися окремої митрополії у
Владимирі. За сім років військо Андрія Боголюбського сплюндрувало Київ.
Не оминули навіть собору св. Софії, не кажучи про інші церкви і монастирі.
Такого повороту подій автори і редактори «Повісти временних літ» перед­
бачити не могли, але навіть на початку XII століття вони, очевидно, мали
всі резони лишатися «патріотами» цілої Руської землі і заохочувати князів
пильнувати її єдність.
Київська церква, речником якої в очах нащадків став автор «Пові­
сти», була одним з багатьох інструментів, які допомагали установити і
підтримувати єдність держави Рюриковичів. Навіть якщо не брати на
віру літописні оповідання про те, як до хрещення Володимир намагався
створити пантеон язичницьких богів, або поставити під сумнів значення
цих ініціятив для релігійної уніфікації держави66, можна припустити, що
66 Про історію «пантеонної» леґенди див.: Толочко, Толочко, Київська Русь, с. 105-108.
45