і. Походження Русі
до Руської землі. Самі новгородські літописці називали свою землю Новгородською областю і завжди( до монгольської навали) відрізняли її від Русі або Руської землі на півдні64.
Звісно, Рюриковичі, які правили у « зовнішній » Русі в XII- на початку XIII століття, прекрасно знали, що хоч вони і не належать до власне Руської землі, все одно становлять частину Руської держави. Належність до клану Рюриковичів легітимізувало їхню владу на периферії. Мало того, втручання у їхні справи з боку київських князів і митрополитів, а також власні спроби здобути контроль над Києвом не давали забути про зв’ язки з центром. Відчуття надежности до спільного державного організму підживлювало і те, що Бенедикт Андерсон назвав( стосовно набагато пізнішого періоду) « пілігримством », територією « уявленої спільноти ». На думку Олексія Тол очка, у випадку Русі таке « пілігримство », себто подорожі та пересування осіб у рамках ширшого руського простору, передбачало постійну ротацію князів і їхніх дружин між різними князівськими центрами і ротацію православного духівництва між церковними єпархіями65. Після Любецького з’ їзду територія, на якій князі певної гілки клану Рюриковичів мали змогу здійснювати своє « пілігримство », кардинально звузилася, що вело до творення нових, набагато менших « уявлених спільнот », але церква й далі трималася старих практик. Найпотужніші князі також підтримували інтерес до справ потенційних союзників і ворогів.
Християнська Русь
Як уже було сказано, « Повість временних літ » показує, що головна лояльність її автора належала Руській землі у вузькому сенсі цього поняття, але разом із тим видно, що він мав чітку « загальноруську » лояльність і глибоко переймався єдністю держави Рюриковичів. Цілком очевидно, чому Мономах та інші київські князі як до нього, так і після намагалися зберегти єдність Русі, але чому так сильно цим переймався автор « Повісти »? Відповідь не така проста, як може здатися на перший погляд. Популярне серед науковців початку XX століття пояснення, що літописання просто відображало симпатії та інтереси князя-патрона, не пройшло пере
64 Про поняття « Русь » у новгородських літописах див.: Давня історія України, ред. Петро Толочко та ін., т. з, Київ, 2000, с. 486-487. 65 Див.: Толочко, « Воображенная народность », с. 112-117.
44