Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 63

«Зовнішня Русь
«Зовнішня Русь»
Ще в другій половині X століття візантійські автори ти сн у­
лися з проблемою розрізнення території самої Русі і земель, контрольова­
них руськими князями. У трактаті «Про управління імперією» Констан­
тан VII Багрянородний писав про власне Русь і «зовнішню Русь»60. Руський
літописець, на жаль, не розвинув спеціяльної термінології на означення
цих двох понять. Подібно до інших жителів метрополії, він не розрізняв
назву своєї батьківщини і назву всієї імперії. У цьому плані літописець на­
гадує модерних істориків. Що мав на увазі пересічний петербурзький іс­
торик XIX століття, коли писав про «Росію»: власне Росію, землі східних
слов’ян чи Російську імперію, яка охоплювала чималу частину Кавказу і
Центральної Азії? Точний смисл поняття можна виснувати лише з контек­
сту, в якому його вжито. Це однаково стосується текстів і XII, і XXI століть.
Якщо концепція Руської землі у вузькому сенсі поняття справді була
продуктом політичного мислення і подій другої половини XI століття, то
й головні складники ідентичности літописця, пов’язані з цією концепці­
єю, мали походити саме з тих часів. Але як довго ця концепція і відповідна
їй ідентичність протривали в часі? Виглядає, що до кінця домонгольських
часів місто Київ, хоч його влада занепадала, залишалося уявним центром
Руської землі і цінним призом у війнах, що їх вели місцеві князі за владу в
Руській землі. Тому літописці продовжували, хоч і без особливих успіхів,
закликати князів пильнувати добробут Руської землі і берегти її єдність. Лі­
тописці й далі розташовували Руську землю у трикутнику Київ-Чернігів-
Переяслав і називали тамтешніх князів князями Русі. Автори Київського
літопису початку XIII століття, що продовжував «Повість временних літ»,
послідовно писали про Чернігів і Переяслав як про частини Руської землі
і виводили Смоленськ, Полоцьк, Владимир-на-Клязьмі та землі деревлян
і в’ятичів за межі цього поняття61. Отже, ідентичність, пов’язана з концеп­
цією київсько-чернігівсько-переяславської Русі, все ще жила в Києві на по­
чатку XIII століття, натомість інші землі під владою Рюриковичів не вважа­
лись частиною Руської землі як такої.
Автор «Повісти временних літ» уважав Руську землю своєю батьків­
щиною, решту території Руської держави він ділив на землі: Новгород­
60 Насонов, «Русская земля» и образование территории древнерусского государства, с. 31.
61 Відповідні а р г у м е н т и підсумовано у: Насонов, «Русская земля» и образование террито­
рии древнерусского государства, с. 29; А. Н. Робинсон, Литература древней Руси в лите­
ратурном процессе средневековья, ХІ-ХІІІ вв., Москва, 1980, с. 227-228.
5-15-569
41