Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 62

і. Походження Русі
Руську землю є у « Слові » митрополита Іларіона, яке походить із середини XI століття58.
Який хронологічний зв’ язок між вузьким і широким сенсами поняття « Руська земля »? Перше прийшло на заміну другому чи навпаки? Як уже було згадано, цим питанням останні п’ ятдесят років цікавилося багато науковців. На жаль, ми мусимо лишити його без відповіді. Текст « Повісти временних літ », який є у нашому розпорядженні, було створено в перші десятиліття XII століття, коли, здається, домінувало уявлення, що поняття « Руська земля » означає територію довкола Києва, Чернігова та Переяслава, тому ми можемо лише гадати, чи справді в XI, і особливо в X столітті його тлумачили в широкому сенсі. З певністю можемо стверджувати тільки те, що в переважній більшості випадків Руська земля як « дійова особа » « Повісти временних літ » і головний об’ єкт лояльности літописця означала трикутник Київ-Чернігів-Переяслав. Решти київської держави, як переконливо показав Насонов, це поняття не стосувалося.
Літописна Руська земля мала переважно слов’ янський етнічний склад( так само як і поляни), але з суттєвою домішкою скандинавів і фіно-угрів. Серед воїнів Олега, які прийшли разом із ним у Київ 882 [ 6390 ] року, літописець називає варягів, словенів, кривичів, навіть мерю та чудь59. Деяких із цих племен( словенів, кривичів і чудь) разом із в’ ятичами згадувано в літописі як поселенців у степах на південь від Києва та лівобережжя Дніпра за часів Володимира. Це були території довкола Києва, Чернігова та Переяслава- землі, « віддані » літописцем переважно полянам. Саме вони складали літописну Руську землю у вузькому сенсі цього поняття, вони були батьківщиною літописця і руського народу. Ідентичність, яку витворювала лояльність до цієї землі, не мала нічого спільного з державницьким рівнем ідентичности Нестора у розумінні Нікіти Толстого. В ідентичності літописця домінував не племінний рівень і не державницький у сенсі лояльности до цілої держави Рюриковичів. На нашу думку, домінантна ідентичність літописця була пов’ язана насамперед із Руською землею і територіально закорінена у трикутнику Київ-Чернігів-Переяслав- спільній території клану Рюриковичів.
58 « Не въ худі, бо и н е в ід о м і, земли владычьствоваша, нъ въ Руськв, яже ведома и слышима есть в с е м и четырьми конци земли »( див.: Молдован, « Слово о законе и благодати » Илариона, с. 92; пор. Иларион, « Слово о Законе и Благодати », с. 45; англ. пер.: Ilarion, « Sermon on Law and Grace », c. 18). 59Див.: Повесть временных лет( 1950), с. 20.
40