Руська земля
київських князів дедалі занепадала, тому ця ідея, наголошуючи спільне благо правлячого клану, працювала на зміцнення солідарности Рюриковичів, мобілізацію їхніх сил на підтримку спільної справи й утримання в рамках чинної ієрархії князів, що не мали вотчинного уділу. Схоже, що від концепції « Руської землі » як спільної власности роду Рюриковичів найбільше виграв один князь- Володимир Мономах. Наприкінці XI- на початку XII століття він правив у Переяславі. Завдяки успіхам у боротьбі з кочовиками Мономах зажив популярности і в 1113 році в обхід любецьких домовленостей сів на київський престол. Можна припустити, що, ставши київським князем і майстерно використовуючи концепцію єдности Руської землі, Мономах зміг знову централізувати руську державу. Можливо, саме це пояснює помітне місце цієї концепції в тексті « Повісти », яку, як вважається, укладали, редагували і правили в Києві у перші п’ ять років князювання Мономаха56.
Що цей екскурс у політичну історію Русі повідомляє нам про смисл поняття « Руська земля » у тексті « Повісти временних літ »? По-перше, можна зробити висновок, що сама концепція, і в широкому, і у вузькому сенсах, є, імовірно, продуктом політичного мислення епохи після Ярослава, коли князівські усобиці руйнували колишню єдність держави. За цих обставин концепція Руської землі мала не допустити краху Руської децентралізованої держави і саме з цією метою її активно використовував автор « Повісти временних літ ». Як завважив Віктор Живов, дві третини літописних згадок про « Руську землю »( всього їх понад шістдесят) стосуються подій після правління Ярослава і лише третина- ранішого періоду. Згадки про Руську землю набирають специфічних конотацій збереження політичної єдности держави Рюриковичів тільки в останній частині літопису57. Чи означає це, що концепцію Руської землі( а вона стала свого роду « головним героєм » « Повісти », яка й починається з питання про її походження) літописець штучно вписав у події ранньої руської історії? Найімовірніше, так. Але чи означає це також те, що сама концепція була продуктом політичного мислення початку XII століття, і літописець мусив « уживлювати » її в опис подій не тільки походження Русі, але також більш « зрілої » епохи, зокрема другої половини XI століття? Напевне, ні. Є підстави вважати, що ця концепція існувала вже у найперших варіянтах літопису. Мало того, згадка про
56 Там само, с. 198-213. 57 Див.: Живов, « Об этническом и религиозном самосознании Нестора Летописца », с. 330- 331-
39