і. Походження Русі
народженню нової руської ідентичности у жорсткому протистоянні з кочовими « іншими » 54. Ймовірно, саме звідси формувалася концепція Руської землі у вузькому сенсі. Значення Чернігова та Переяслава, двох інших центрів Русі, згаданих у договорах, почало зростати вже по смерті Володимира. Приміром, Чернігів несподівано став столицею половини Русі, коли там 1024 року сів Володимирів син Мстислав. Період справжнього розквіту і впливу Переяслава, пов’ язаний із діяльністю князя Володимира Мономаха( а також раніше його батька князя Всеволода Ярославича), почався ще пізніше, наприкінці XI століття.
Тільки після смерти Ярослава Мудрого ці три князівські престоли- Київ, Чернігів і Переяслав- стали найціннішими володіннями Рюриковичів. Згідно з « Повістю временних літ », Ярослав розподілив їх між старшими синами. Лишив Ярослав заповіт чи ні, і далі є питанням відкритим, але літописні відомості про правління трьох старших Ярославичів у цих містах особливих сумнівів у науковців не викликали55. На Любецькому з’ їзді князів 1097 року Київ, Чернігів і Переяслав визнали « отчинами ». На той час епоха виняткової влади київських князів над цілою Руссю вже минула. Князі сварилися і воювали один з одним за волості, яких з огляду на повільні темпи територіальної експансії Руської держави( в часи Ярослава Мудрого вона сливе припинилася) на всіх князів бракувало. З’ їзд по суті встановив на Русі новий політичний лад, за якого київський князь уважався верховним арбітром, але вже не був одноосібним правителем цілої Русі. Реальна влада зосередилася в руках нащадків трьох старших Ярославичів, київських, чернігівських і переяславських князів. Ці великі князівства вважалися вотчинами- ґарантованими спадковими володіннями тамтешніх князів, решта Рюриковичів тримали свої землі на певних умовах, три старші князі могли в принципі їх відібрати. Можна припустити, що так само як одні Рюриковичі стали рівнішими за інших, одна Русь стала рівнішою за іншу. Одну Русь почали окреслювати у вузькому сенсі поняття- як спадкові володіння київського, чернігівського та переяславського князів. Натомість в іншій Русі, окресленій у широкому сенсі, сиділи менш успішні члени роду.
Виглядає, що у постлюбецькому світі концепція Руської землі та ідея її оборони від степових кочовиків( найсильнішими на той момент були половці) стала надзвичайно важливою ідеологічною конструкцією. Влада
54Там само, с. 121. 55 Там само, с. 121.
38