Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 59

Руська земля Що говорить нам текст «Повісти временних літ» про смисл поняття «руська земля» і чи допомагає він розв’язати суперечку, яка почалася по­ над пів століття тому? Найперше слід завважити, що літописні відомості самі дуже заплутані. Датою появи «руської землі» на історичній арені літо­ писець називає 852 рік, рік походу русі на Константинополь. Інформацію про це автор «Повісти» бере з візантійської хроніки Георгія Амартола51. Ми знаходимо інформацію про обшир давньої Русі у текстах русько-візантій­ ських договорів від 907 і 944 року. В обох договорах Русь - це землі довкола Києва, Чернігова і Переяслава, інші руські міста долучаються до цієї трійці зрідка (в договорі від 907 року серед «прочая городьі» названо Полоцьк, Ростов і Любеч)52. Однак є серйозні сумніви в надійності літописного дату­ вання цих договорів. Дуже вірогідно, що ці договори, принаймні почасти, - результат пізнішого редагування оригінальних текстів, яке зробив автор «Повісти» або його попередники. Наприклад, у тексті русько-візантійсько­ го договору від 911 року, який вважається надійнішим за два інші, переліку руських міст немає. Крім того, ми добре знаємо, що ні в 907, ні в 944 році Чернігів і Переяслав великими містами держави Рюриковичів вважатися не могли. Археологічні й історичні дані, зокрема й сама «Повість времен­ них літ», свідчать, що до кінця X століття території довкола Чернігова та Переяслава або не були заселені взагалі, або не входили у сферу контролю київських князів. Уважається також, що центри князівської влади сформо­ вано на цих територіях лише на початку XI століття, щонайменше за сто­ ліття після договору 907 року53. Чи означає це, що Руська земля з осередками у Києві, Чернігові та Пе­ реяславі була лише плодом чиєїсь уяви? Якщо йдеться про X і навіть по­ чаток XI століття, либонь, так. Території на лівобережжі Дніпра, де лежали чернігівська та переяславська волості, ввійшли до складу Київської держа­ ви відносно пізно, на початку XI століття, внаслідок енергійної колоніза­ ційної політики князя Володимира. Згідно з літописцем, ці землі фортифі- кували і колонізували поселенці з інших частин держави: словени, криви­ чі, чудь і в’ятичі, найвіддаленіші слов’янські племена під владою Києва. Як показав Олексій Толочко, цей етнічний і племінний конґломерат навряд чи мав якусь іще ідентичність, окрім як «ми - люди руського князя», тож він опинився в ситуації, яка сприяла стиранню племінних відмінностей і 51 Див.: Повесть временных лет (1950), с. 17; пор.: Толочко, Толочко, Київська Русь, с. 25, 60 - 61 . 52 Див.: Повесть временных лет (1950), с. 24,36; пор. ПСРЛ, т. і, ствп. 31,49; т. 2, ствп. 22,37. 53 Толочко, Толочко, Київська Русь, с. 122. 37