Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy

Руська земля Що говорить нам текст «Повісти временних літ» про смисл поняття «руська земля» і чи допомагає він розв’язати суперечку, яка почалася по над пів століття тому? Найперше слід завважити, що літописні відомості самі дуже заплутані. Датою появи «руської землі» на історичній арені літо писець називає 852 рік, рік походу русі на Константинополь. Інформацію про це автор «Повісти» бере з візантійської хроніки Георгія Амартола51. Ми знаходимо інформацію про обшир давньої Русі у текстах русько-візантій ських договорів від 907 і 944 року. В обох договорах Русь - це землі довкола Києва, Чернігова і Переяслава, інші руські міста долучаються до цієї трійці зрідка (в договорі від 907 року серед «прочая городьі» названо Полоцьк, Ростов і Любеч)52. Однак є серйозні сумніви в надійності літописного дату вання цих договорів. Дуже вірогідно, що ці договори, принаймні почасти, - результат пізнішого редагування оригінальних текстів, яке зробив автор «Повісти» або його попередники. Наприклад, у тексті русько-візантійсько го договору від 911 року, який вважається надійнішим за два інші, переліку руських міст немає. Крім того, ми добре знаємо, що ні в 907, ні в 944 році Чернігів і Переяслав великими містами держави Рюриковичів вважатися не могли. Археологічні й історичні дані, зокрема й сама «Повість времен них літ», свідчать, що до кінця X століття території довкола Чернігова та Переяслава або не були заселені взагалі, або не входили у сферу контролю київських князів. Уважається також, що центри князівської влади сформо вано на цих територіях лише на початку XI століття, щонайменше за сто ліття після договору 907 року53. Чи означає це, що Руська земля з осередками у Києві, Чернігові та Пе реяславі була лише плодом чиєїсь уяви? Якщо йдеться про X і навіть по чаток XI століття, либонь, так. Території на лівобережжі Дніпра, де лежали чернігівська та переяславська волості, ввійшли до складу Київської держа ви відносно пізно, на початку XI століття, внаслідок енергійної колоніза ційної політики князя Володимира. Згідно з літописцем, ці землі фортифі- кували і колонізували поселенці з інших частин держави: словени, криви чі, чудь і в’ятичі, найвіддаленіші слов’янські племена під владою Києва. Як показав Олексій Толочко, цей етнічний і племінний конґломерат навряд чи мав якусь іще ідентичність, окрім як «ми - люди руського князя», тож він опинився в ситуації, яка сприяла стиранню племінних відмінностей і 51 Див.: Повесть временных лет (1950), с. 17; пор.: Толочко, Толочко, Київська Русь, с. 25, 60 - 61 . 52 Див.: Повесть временных лет (1950), с. 24,36; пор. ПСРЛ, т. і, ствп. 31,49; т. 2, ствп. 22,37. 53 Толочко, Толочко, Київська Русь, с. 122. 37

Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 59