і. Походження Русі
Великого, деревлян знали і продовжувачі « Повісти временних літ » 45. Під роком 1024 літописець згадує сіверян, північно-східних сусідів полян46. Але про полян у ці періоди руської історії літопис не каже ні слова- востаннє їх згадано під роком 944!
Те, що назва « поляни » зникла і злилася з політичним означенням « русь », а пізніше з назвою « кияни »( так само сіверяни стали фігурувати під назвою чернігівці, словени- новгородці тощо), виглядає цілком природним, позаяк їхня територія стала центром Руської держави, а отже й асоціювалася з її назвою. Однак підозру викликає брак археологічних даних, які відрізняли б літописних полян від їхніх найближчих сусідів. Археологи знайшли тільки ряд поховань так званої « дружинної культури », які відрізняються від поховань на території інших літописних слов’ янських племен у соціяльному, а не етнокультурному плані. Ще більші підозри викликає те, що літописець приписує нібито могутнім полянам крихітну територію, порівняно з іншими племенами, які, судячи з тексту, посідали величезні землі. Чи справді поляни становили окреме плем’ я нарівні з деревлянами, словенами та іншими, як розповідає літопис, чи це просто місцеве населення, яке набуло окрему ідентичність, потрапивши під владу варягів раніше за сусідні племена? Перемішуючись зі скандинавами та людьми інших слов’ янських і неслов’ янських племен, із яких складалися дружини перших київських князів, місцеве населення могло справді набути космополітичних рис, притаманних жителям столиці величезної держави, а відтак зверхньо дивитися на своїх « нецивілізованих » одноплемінців. Такому припущенню відповідає опис Русі, що його в середині X століття створив Константан VII Багрянородний, і дані археології47. Лінґвістична
45 Петрухин, Начало этнокультурной истории Руси ІХ-ХІ веков, с. 119; Літопис Руський, за Іпатським списком, с. 189. 46Див.: Повесть временных лет( 1950), с. юо: « Мьстиславъ же с вечера исполчивъ дружину, и постави сьверъ в чело противу варягомъ »; пор. ПСРЛ, т. 1, ствп. 148; т. 2, ствп. 135-136. 47 Про те, що виокремити полян в археологічному плані дуже складно, а Київ імовірно був не столицею якогось конкретного племені, а міжплемінним центром величезної держави, див.: Тол очко, Тол очко, Київська Русь, с. 32-35. Автори також припускають, що саме існування полян і словенів може бути плодом уяви літописця, адже він потребував цих племенфантомів, аби встановити зв’ язок між скандинавською та слов’ янською Руссю( там само, с. 34- 35)• Певні підстави цій гіпотезі дає текстуальний аналіз « Повісти », але вона потребує дальших досліджень. Якщо гіпотеза правильна, то можна припустити, що згадані племена виконують у рамках Несторового наративу ще одну функцію: пов’ язують руських слов’ ян зі слов’ янами дунайськими, які фігурують у південнослов’ янських текстах, що їх викорис
34