Від племені до народу
нього князя Ігоря, сина Рюрика, леґендарного засновника руської династії. Позаяк Аскольд і Дір нібито належали до дружини Рюрика і встановили свою владу над Києвом без його згоди( Рюрик, вірогідно, доручив їм піти в Константинополь, а не осісти в Києві), літописець не засуджує Олега за влаштоване ним підступне вбивство. Ті, хто прийшов у Київ з Олегом, веде далі автор літопису, отримали назву русь. Олегова дружина складалася не лише з варягів, а й з представників слов’ янських і фіно-угорських племен- новгородських словенів, кривичів, мері, чуді і весі- саме вони, за винятком мері, згідно з літописною леґендою, запросили були варязьких князів42. У такий спосіб, якщо вважати, що літопис відбиває справжні історичні події, поняття « Русь », яке початково стосувалося лише варягів, поширилося на їхні дружини, куди набирали людей як зі слов’ янських, так і з неслов’ янських племен, що потрапили під владу варягів. Згідно з літописом, сівши в Києві, Олег проголосив, що « се буди мати городом русскьімь », себто столиця Русі. Новгород мав платити данину київським князям. Отож, якщо слідувати логіці літопису, настала черга полян взяти собі назву « русь ». Саме з огляду на цей сюжет, літописець, мабуть, уважав за потрібне написати, що русь, слов’ яни і поляни- це те саме43.
Спроба дати якийсь лад розмаїтій термінології літопису виразно показує, що поняття і назви літописець не вибирав послідовно. Об’ єднуючи слов’ ян, полян і русь в одну групу( про що вже сказано), далі він уже перераховує русь, варягів, полян, словенів, кривичів та інші племена як окремі категорії44. Однак поляни, яким літописець з-поміж східних слов’ ян явно симпатизував, зникають з тексту літопису дуже рано, з чого можна зробити припущення, що літописець справді вважав полян і русь тим самим. Західних сусідів полян, деревлян, і топоніми, що походять від їхньої назви, згадано в літописі за роком 988, де оповідається про правління Володимира
42Повесть временных лет( 1950), с. 20; див. також с. 34; пор. ПСРЛ, т. і, ствп. 22, 46-47; т. 2, ствп. 16, 35-36. 43 Повесть временных лет( 1950), с. 23. 44Повесть временных лет( 1950), с. 33“ 34- «« Игорь же совкупивъ вой многи, варяги, Русь, и поляны, словіни, и кривичи, и твверьцъ, и печенъги наа и тали у нихъ поя, поиде на Греки въ лодьях и на конихъ, хотя мьстити себе »»; пор. ПСРЛ, т. 1, ствп. 45; т. 2, ствп. 34; в укр. пер. Леоніда Махновця: « Ігор зібрав багато воїв- варягів, і русів, і полян, і словен, і кривичів, і тиверців. І печенігів він найняв, і, заложників у них взявши, рушив на Греків у човнах і на конях, прагнучи помститись за себе ». Аналіз співвідношення термінів « русь », « варяги » та « поляни » у « Повісті временних літ » див.: В. Я. Петрухин, Начало этнокультурной истории Руси ІХ-ХІ веков, Смоленск, 1995, с. 69-82.
33
А.