Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 54

і. Походження Русі
ляни виникають там, де йдеться про розселення слов’ян на Дунаї, літопи­
сець просто пише «поляне, ЯЖ Є НЬІН'В зовомая Русь»38.
Далі по тексту літописець називає русь-полян слов’янською групою,
яка живе на Дніпрі. Він уточнює територію їх розселення, описуючи шлях
апостола Андрія по Дніпру, і згадує, що поляни живуть у поселеннях на
пагорбах (в іншому місці, вочевидь, не помітивши суперечности, літопи­
сець пише, що вони живуть у полях). Дійшовши у землі полян, св. Андрій
нібито показав на пагорби і сказав учням: «“Видите ли горы сия? - яко на
сихъ горахъ восияеть благодать божья; имать градъ великъ быти и церкви
многи богъ въздвигнути имать”. И въшедъ на горы сия, и благослови я, и
постави крестъ...»39. А що це була територія полян, то, виходить, саме по-
лянські землі благословив апостол Андрій. Дещо вільно зінтерпретувавши
літопис, можна слушно виснувати, що першим апостольським хрещенням
Русі стало хрещення саме полян. Порівнюючи дохристиянський звичай по­
лян зі звичаєм інших слов’ян (описувати звичаї неслов’ян на Русі, як ви­
глядає, здавалося справою неважливою), літописець каже, що він «тихъ и
кротокъ», - із натяком на чільні християнські чесноти. Він також зазна­
чає, що, на відміну від інших племен, як-от радимичі, в’ятичі, кривичі та
сіверяни, поляни дотримувалися шлюбних звичаїв навіть до охрещення.
Літописець відверто глузує з інших слов’янських племен, а за найбільших
варварів очевидно має в’ятичів, адже в часи, коли писано «Повість», ті ще й
далі трималися поганських традицій40. Він також доволі зневажливо відгу­
кується про новгородських словенів, висміюючи їхні лазні у розповіді про
подорож св. Андрія41.
Згідно з літописом, поляни мали свій правлячий рід в особі трьох бра­
тів Кия, Щека і Хорива, які й заснували місто Київ. Літописець заперечував
леґенди, буцімто Кий був простим перевізником на Дніпрі, і наполягав на
його високому походженні. Після того, як київська династія згасла, поляни
платили данину хозарам. Правили у полян згодом варязькі провідники Ас­
кольд і Дір, які встановили контроль над «польскою землею». Врешті-решт
їх убили дружинники іншого варяга, Олега, який діяв від імені неповноліт­
38 Повесть временных лет (1950), с. 21; пор. ПСРЛ, т. і, ствп. 25-26; т. 2, ствп. 18.
39 Повесть временных лет (1950)» с. 12; пор. ПСРЛ, т. 1 , ствп. 8 ; т. 2 , ствп. 6 ; в укр. пер.
Леоніда Махновця: «“Бачите ви гори сі? Так от, на сих горах возсіяє благодать божа, і буде
город великий, і церков багато воздвигне бог”. І зійшов він на гори сі, і благословив їх, і по­
ставив хреста».
40 Повесть временных лет (1950), с. 15; пор. ПСРЛ, т. і, ствп. 14; т. 2 , ствп. ю.
41 Повесть временных лет (і 95 о)> с. 12; пор. ПСРЛ, т. і, ствп. 8 ; т. 2, ствп. 7.
32