і. Походження Русі
ми було для цього замало. Крім неслов’ янських племен, за межами Slavia Christiana, етнокультурного кола, окресленого слов’ янством і християнством, лишалися варяги, першоносії назви русь33.
Судячи з тексту « Повісти временних літ », поняття Русі виявилося дуже корисним для об’ єднання слов’ янських і фіно-угорських, християнських і нехристиянських підданців під владою київських князів і водночас відокремлення їх від етнічних родичів і одновірців, які жили не в Руській державі. Проте для успіху цього поняття у далекосяжній перспективі назва Русь, що походила з варязького минулого, мала набути сильних і виразних слов’ янсько-християнських характеристик. З цією метою автор « Повісти » намагався узгодити різні версії політичної та релігійної історії своєї землі. Крім леґенди про запрошення варягів, він наводить історію про урядування в Києві місцевої династії. У тексті літопису є три різні версії, хто хрестив Русь: апостол Андрій, який благословив цей край; варязькі воїни Аскольд і Дір, чиє військо прийняло християнство після походу на Візантію, і нарешті, київський князь Володимир. Судячи з оповіді про дохристиянську історію Русі, літописець не бачив жодної суперечности між лояльністю до руських князів дохристиянської епохи, які здобували славу у походах на Візантію, і лояльністю до своїх візантійських одновірців. В одному випадку, наслідуючи візантійські хроніки, автор « Повісти » навіть називає нападників « безбожними Русами », але загалом явно пишається перемогами язичників-князів Олега і Святослава над « греками ». Стараючись пов’ язати варязьку і слов’ янську історію Русі, літописець знову і знову нагадує читачеві, що русь і слов’ яни- це одне й те саме. « А словеньскьій Я З Ь І К Ь и рускьій одно єсть, от варягь бо прозвашася Русью, а первое б-ьша словене » 34. Отже, об’ єднуючи варязьку назву та династичну традицію, християнський закон / звичай і слов’ янську мову більшости населення Руської держави, літописець перетворював підданців київських князів на новий народ, що став відомий під назвою руський.
Наскільки ми знаємо, першим про існування такого народу в середині XI століття заявив перший київський митрополит-слов’ янин Іларіон, який
33 Літописний опис слов’ янських племен див.: Повесть временных лет( 1950), с. її; пор. ПСРЛ, т. і, ствп. 5-7; т. 2, ствп. 5-7; укр. пер. Леоніда Махновця див.: « Повість минулих літ », с. 2-3. 34Повесть временных лет( 1950), с. 23; пор. ПСРЛ, т. 1, ствп. 28; т. 2, ствп. 20; в укр. пер. Леоніда Махновця: « А слов’ янський народ і руський- один; од варягів бо прозвалися вони руссю, а спершу були слов’ янами ».
ЗО