і. Походження Русі
місія святих Кирила і Методія, яка дала слов’ янам кирилицю і сприяла поширенню старослов’ янських творів у Болгарії та на Русі. Є підстави вважати, що в основі цього літописного сюжету лежить текст західнослов’ янського( чеського) або південнослов’ янського( болгарського) походження, а початкова мета його автора полягала в тому, щоб утвердити рівноправний статус старослов’ янської літературної мови з грекою і латиною29. Для автора « Повісти » ота чеська чи болгарська леґенда могла виконувати кілька різних функцій, зокрема презентувати руську церкву як частину ширшого християнського світу, до якого входив Рим, адже св. Павла згадувано там не лише як апостола до слов’ ян, а й як апостола до Русі. Ця леґенда могла також пояснювати читачам « Повісти временних літ », у який спосіб Русь, отримавши назву від запрошених на князювання варягів і діставши релігійну ідентичність після вибору візантійського християнства, стала частиною світу, який можна було б назвати Slavia Christiana.
Чи маємо ми довіряти середньовічним відомостям про пошук свого місця у світі? Не конче. По-перше, « Повість временних літ » містить кілька різних версій походження Руської землі, хрещення й апостольських джерел християнської віри на Русі. По-друге, ми добре знаємо, що колишні підданці, хай там які страшні негаразди їх спіткали, не йдуть до старих владників; релігію не вибирають князі, керуючись красою церковних стінописів, і альфабет місіонери не створюють на прохання тих, кому несуть віру. Та й поза цим існують усі підстави сумніватися в історичній вірогідності цих трьох сюжетів. Варяги приходили на фіно-угорські та східнослов’ янські терени переважно як завойовники, а не на запрошення, а сюжети про вибір віри і створення слов’ янської абетки мають паралелі в інших літературних традиціях30. Чи слід нам тоді геть зовсім відкинути ці леґенди?- В жодному разі!
29Існує розлога література на цю тему, починаючи від « Сказания о преложении книг на славянский язык » Алексея Шахматова( Zbomik и slavu Vatroslava Jagica, Berlin, 1908, c. 172- 188). Відносно недавні роботи на цю тему див.: Б. Н. Флоря, « Сказание о преложении книг на словенский язык. Источники, время и место написания », Byzantinoslavica 46( 1985), с. 121-130; В. М. Живов, « Slavia Christiana и историко-культурный контекст“ Сказания о русской грамоте”», у кн.: Русская духовная культура / La cultura spirituale russa, ред. Луиджи Магаротто, Даниела Рицци, Trent, 1992, с. 71-125; Horace Lunt, « What the Rus’“ Primary Chronicle” Tells Us about the Origin of the Slavs and of Slavic Writing », Harvard Ukrainian Studies 19( 1995), c. 335- 357- 30Про літературні паралелі літописного сюжету про вибір віри див.: Peter A. Rolland, « And Beauty Shall Save a Prince: Orthodox Theology and Kyjevan Texts », Paleoslavica 10( Xrusai Pulai, Zlataja Vrata. Essays Presented to Ihor Sevdenko on His Eightieth Birthday by His Colleagues and Students, т. 2), 2002, № 2, с. 197-202.
26