Вибір ідентичности
У такий спосіб, знайшовши правителів, які погодилися на їхні умови, конґломерат фіно-угорських і слов’ янських племен перейняв собі їхню назву і династію- важливі складники майбутньої ідентичности.
Результатом вільного вибору став іще один важливий складник ідентичности- східне християнство. У « Повісті » є кілька оповідей про хрещення Русі, які конкурують між собою і суперечать одна одній. Найдовша, найприкметніша і найдетальніша з них прямо каже, що цілий процес хрещення- це наслідок вільного вибору Русі, а не чиєсь зовнішнє рішення. Володимир, нащадок варязьких воїнів і київський князь, прийняв таке рішення іменем Русі. Літописець розповідає про вибір релігії не менш барвисто, ніж про те, як зневірені у собі слов’ яно-фіно-угорські племена запрошують варягів. Прийняти саме їхню релігію нібито переконували Володимира мусульмани-булгари,( західні) християни-німці, юдеї-хозари та( східні) християни-греки. Володимир, згідно з літописом, до хрещення мав шістсот дружин і вісімсот наложниць, тому йому дуже сподобалася розповідь мусульманських послів, що їхня релігія дозволяє багатоженство, але не сподобалися обмеження й умови ісламу. « Володимеръ же слушаше ихъ,- вів літописець,- бъ бо самъ любя жены и блуженье многое, послушаше сладко; но се бъ ему не любо, обр ' Взанье удовъ и о неяденьи мясъ свиныхъ, а о питьи отнудь, рька:“ Руси есть веселье питье, не можемъ бес того быти”» 27. Володимир відрядив послів по всіх землях, звідки до нього прийшли були проповідники. Врешті-решт він вибрав східне християнство, бо послів надзвичайно вразила велич і краса візантійських церков.
Читач « Повісти временних літ » дізнається про ще один вибір ідентичности, який зробили попередники Володимира. У кількох місцях літопису йдеться про те, що головні руські племена, які отримали свою назву від варягів, були насправді слов’ янами і мали з численними слов’ янськими племенами на заході споріднену мову, писемність і культуру. Згідно з літописом, створення слов’ янської абетки та переклад християнських творів із греки на слов’ янську відбулося з ініціятиви трьох слов’ янських князів- Ростислава, Святополка і Коцела, які правили у моравів і відрядили послів до візантійського імператора з проханням дати їм учителів « иже бы ны наказалъ, и поучалъ насъ, и протолковалъ святыя книги » 28. Так почалася
27 Повесть временных лет( 1950), с. 6о; пор. ПСРЛ, т. 1, ствп. 85; т. 2, ствп. 72; в укр. пер. Леоніда Махновця: « Володимир же слухав їх, бо сам любив жінок і многоблудство, і вислухав [ це все ] з насолодою. Але се було йому не до вподоби: обрізання, і про їду свинячого м’ яса, а про пиття- особливо. Він сказав:“ Русі веселість- пиття, ми не можем без сього бути”». 28Повесть временных лет( 1950)? с. 22; пор. ПСРЛ, т. і, ствп. 26; т. 2, ствп. 18.
4-15-569 25