Віртуальна народність
жній успіх чекав на цю концепцію за совєтських часів . Її вичерпно виклав ленінградський історик Владімір Мавродін у книжці про становлення Давньоруської держави , яка вийшла 1945 року в атмосфері піднесення повоєнного совєтського патріотизму і гострих антинімецьких почуттів . Східнослов ’ янське населення Київської Русі він розглядав як єдину етнокультурну категорію - « народність » 13 . Термін « давньоруська народність » і концепт , який за ним стояв , утверджували , окрім усього іншого , права Росії на історичну спадщину Київської Русі , що й допомогло їм пережити занепад совєтської історіографії . У нинішній Росії вони лишаються доволі популярними і прийнятними навіть для таких авторів , як Валєнтін Сєдов , який ладен шукати коріння росіян , українців і білорусів аж у середині першого тисячоліття до н . е . і визнавати українців ( у дусі ідей Михайла Грушевського ) нащадками антів VI століття14 . Та й в Україні , де у питаннях інтерпретації етнічної історії Київської Русі автори загальних синтез зазвичай йдуть услід Грушевському , цей концепт далі живе у творах таких дослідників , як Петро Толочко15 .
13 Термін « древнерусская народность », що його запропонував на позначення населення Київської Русі Мавродін , конкурував із двома іншими термінами , які запропонував Александр Удальцов у 1943 і 1944 роках відповідно : « древнерусский народ » і « общерусская народность ». Варіянт Мавродіна поєднував елементи обох формул і затушовував генетичний зв ’ язок концепції давньоруської народности з її прототипом початку XX століття - концепцією однієї російської нації . Про Мавродіна та його роль у творенні концепції давньоруської народности див .: Наталя Юсова , « Проблема давньоруської народності в праці В . В . Мавродіна “ Образование древнерусского государства ” ( 1945 Р- )»> Ruthenica , 1 ( Київ , 2002 ), с . 152-163 . 14Див .: Валентин Седов , « Древнерусская народность и предпосылки ее дифференциации », Ruthenica , 1 ( Київ , 2002 ), с . 70 _ 73- Пор . його ж : Славяне в раннем средневековье , Москва , 1995 ; його ж : Древнерусская народность , Москва , 1999 * 15 Тарас Кузьо зазначає , що в нинішній Україні « Київську Русь зображують або як цілком протоукраїнську державу , або як спільну , але незцементовану східнослов ’ янську державу , яка проіснувала в такому вигляді до XII століття . Сучасна українська історіографія не визнає , що Київська Русь була першою російською державою » (« Historiography and National Identity », с . 125 ). Стосовно існування однієї руської народности див . розділ Петра Тол очка про етнічний розвиток Русі в ІХ-ХІІ столітті : Толочко , Толочко , Київська Русь , с . 287-309 . У цій книжці на означення давноруської народности вжито термін « давньоруська етнокультурна спільність ». Цей самий термін послідовно вживає Володимир Ричка - див .: його ж , Київська Русь : проблема етнокультурного розвитку ( конфесійний аспект ), Київ , 1994- Іще один український автор Юрій Павленко вживає стосовно тієї самої концепції термін « давньоруська макроетнічна спільність », - див . його статтю : « Теоретико-методологічні засади дослідження етногенезу східнослов ’ янських народів в цивілізаційному контексті », Ruthenica , 1 ( Київ , 2002 ), с . 9-24 , зокрема с . 22 .
19