Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 402

Висновки
а отже, ці три народи-нації існували вже в старокиївські часи? Наведені в
цій книжці докази схиляють до неґативної відповіді на обидва запитання.
Вивчення зміни колективних ідентичностей народів, які до початку Но­
вого часу означували себе передусім за допомоги назви «Русь», підказує
нам нову модель східнослов’янського етнонаціонального розвитку і дає
підстави для загального переосмислення історії східних слов’ян. Згідно з
цією моделлю, розвиток східнослов’янських ідентичностей виглядає як по­
слідовність проектів творення такої ідентичности. Такі проекти слугували
за креслення для конструювання нових ідентичностей, які, своєю чергою,
були передумовами виникнення самосвідомих спільнот, якими могли бути
політичні утворення, релігійні групи, етноси, нації, ба навіть цілі цивіліза­
ції. Утім, це не означає, що кожен проект чітко відповідав якійсь конкрет­
ній ідентичності або кожна ідентичність - певній етнонаціональній або
якійсь іншій спільноті. У кожному із цих випадків перше є неодмінною, але
не конче достатньою умовою для існування другого. Як показує розгляд
проблеми давньоруської народности, самого собою розвинутого проекту
творення ідентичности не досить, аби з’явився конкретний е тнос. Переду­
сім це стосується середньовічного періоду.
Викладений тут огляд середньовічних і ранньомодерних проектів тво­
рення ідентичности серед східних слов’ян свідчить, що розвиток руських
етносів і націй не можна розглядати як історію одного всеруського етносу
або трьох примордіяльних східнослов’янських націй. Будівничі східно­
слов’янської Вавилонської вежі не змогли створити єдиний етнос із роз­
маїтих підданців київських князів. Якщо означувати етнос через спільну
мову, звичаї та віросповідання, то населення Київської Русі не дотягувало
до цих критеріїв. Далеко не всі підданці київського князя були слов’янами,
і не всі слов’яни сповідували християнство, а ті підданці-слов’яни, які таки
сповідували християнство, ніколи не розвинули в собі східнослов’янської
ідентичности, яку можна було б розпізнати в пам’ятках тогочасної літера­
тури. Натомість що руські вчені мужі зуміли започаткувати, то це руську
ідентичність еліти, тісно пов’язувану з руською династією, правом і церк­
вою, а також руською літературою, писаною церковнослов’янською мо­
вою. Післякиївські еліти перейняли від своїх попередників політичну на­
зву «Руська земля», яка первісно позначала територіяльний трикутник
Київ-Чернігів-Переяслав, себто вотчину династії Рюриковичів, але потім
стала назвою, якою в різні часи позначали й інші регіони колись могут­
ньої держави. Після монгольської навали еліти зберегли слово «Русь» як
самоназву, але розвинули окремі ідентичності в своїх удільних князівствах,
390