Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 401
Висновки
«І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вер
шина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися
по поверхні всієї землі». Такими, згідно з Книгою Буття (11:4), були намі
ри будівничих Вавилонської вежі. Але зухвале нехтування з їхнього боку
волі Божої накликало гнів Всемогутнього, який покарав людський рід, по
діливши його на різні країни та мови. Він уважав, що гіршим за це лихо
може бути хіба що потоп. Оповідь про Вавилонську вежу стала наріжним
каменем історичного наративу всього середньовічного християнського сві
ту. Зокрема, вона потрапила в текст «Повісти врем’яних літ», написаної в
Києві на початку XII століття. Київські князі, які також «вчинили для себе
ймення» (цим ім’ям була «Русь»), опікувалися власним будівельним про
ектом, у якому було поєднано такі елементи конструкції, як руська земля,
руська релігія та руський народ. Потрапити на небо вони сподівалися за
вдяки прийняттю і підтримці християнства у своїй країні. Проте подальша
доля їхнього почину не дуже відрізнялася від долі будівничих Вавилонської
вежі. У середині XIII століття їхня знекровлена усобицями спільна держава
стала жертвою навали зі сходу монгольських загарбників. Київську держа
ву було поділено, а її народ у довгочасній перспективі сформував окремі
літературні мови та нації.
Серед дослідників історії східних слов’ян у минулі два століття постій
но точилися дискусії з приводу одного кардинального питання: чи всти
гли київські правителі та еліти завершити свій проект іще до зруйнування
руської держави? Чи зуміли вони створити згуртовану руську народність,
із якої пізніше народилися три модерних нації: Росія, Україна та Білорусь?
Чи, може, східнослов’янський світ було поділено від самісінького початку,
389