8. Русь, Малоросія, Україна
військових реформ Петра, які започаткували інтеґрацію Гетьманщини в імперську адміністративну систему, ставало дедалі важче побачити межу між Гетьманщиною та Московією як двома незалежними утвореннями, пов’ язаними між собою лише особою правителя- ідеал, який відтворювали козацькі літописці пізнішої доби. Ще до скасування гетьманства Мазепин наступник гетьман Іван Скоропадський просив царя, щоб кур’ єри платили за послуги, які вони отримують на території Гетьманщини, апелюючи при цьому не до прав Війська Запорозького, а до типових практик в інших частинах імперії127. Зміна лексики, за допомоги якої козацькі інтелектуали описували себе, свою країну та московського « іншого », також свідчить про поступовий зсув в орієнтаціях. Тепер не тільки русинів і козаків щораз частіше називали малоросіянами, а й про їхніх московських візаві говорили не як про москалів, а як про великоросів або просто росіян. Відтак терміни « Росія » і « росіяни » могли позначати Гетьманщину та її мешканців, Московію та її мешканців або водночас ту і ту. Така зміна в термінології полегшувала вихідцям із еліт Гетьманщини службу в імперських органах влади. За багатьма ознаками, козацькі літописці були останніми оборонцями традиційних означень і цінностей, які єдині нагадували читачам про окремішній характер Гетьманщини. Як зазначив Франк Сисин, « у зв’ язку зі стиранням відмінностей у культурі й термінології, які раніше виразно розділяли Україну та Росію, чільними засобами розрізнення цих двох народів стали політична теорія та історіографія » 128.
До цього можна додати, що в найближчій перспективі здатність цих двох галузей знання окреслювати такі відмінності виявилася доволі обмеженою, проте в довгочасній перспективі історіографія відіграла важливу роль у творенні історичного підмурівку нової української ідентичности. У XIX столітті козацький історичний міт відіграв важливу роль у формуванні модерного українського національного проекту, який, своєю чергою, призвів до ґрунтовного перевороту в східнослов’ янському націєтворчому процесі й посприяв утвердженню сучасного розрізнення трьох східнослов’ янських націй129.
127 Див.: Тисяча років української суспільно-політичної думки, т. 4, кн. і, с. 292. 128Sysyn, « The Image of Russia », c. 141. 129 Про важливість козацького міту для українського націєтворчого проекту див.: Frank Е. Sysyn, « The Reemergence of the Ukrainian Nation and Cossack Mythology », Social Research 58, № 4( Winter 1991), c. 845-864; Serhii Plokhy, « Historical Debates and Territorial Claims: Cossack Mythology in the Russian-Ukrainian Border Dispute », у кн.: The Legacy of History in Russia and the New States of Eurasia, c. 147-170; Serhii Plokhy, « The Ghosts of Pereyaslav: Russo-Ukrainian Historical Debates in the Post-Soviet Era », c. 489-505.