Кордони малоросійської ідентичности
Куда пойдеш, ляхів хвалять, Вірних тілько що не палять,
Простим уші набивають, Лихим ядом заражають.
Без хвал ляцьких ані слова- їдять чи п’ ють- о них мова.
<...>
К ляхом весь дух, вся охота. То і мудрость, то і цнота,-
мовиться у вірші « Плач Малої Росії »(« О Боже мой милостивий!»), записаному в щоденнику спудея Києво-Могилянської академії за 1719 / 1720 навчальний рік124. Наведена у вірші картина, безперечно, забарвлена тогочасною полемікою і, напевно, перебільшена. Мазепа, Орлик та їхні прибічники, як і козацькі еліти, після Полтави зовсім не ідеалізували Польщу; ба більше, де-факто вони віддавали перевагу московській владі над польською з огляду на повне зникнення козацтва на Правобережжі. Водночас вони, як і Баранович, були витворами польської системи освіти( наскільки вона впливала на навчальну програму Києво-Могилянської академії). Польсько-руська зустріч ранньомодерного часу проявилася не лише в конфліктах, а й у переговорах, які дали змогу козацьким елітам опанувати й засвоїти поняття і цінності, яких дотримувалися їхні польські суперники. Тому не дивно, що козацька старшина мазепинських часів почувалася комфортніше в польській культурній традиції, ніж у московській. Однак політичні реалії були сильніші за цей культурний зв’ язок і перетворювали поляків на чужинців та ворогів новопосталої малоросійської нації125. Тогочасні вірші, які дотримувалися традиції Барановича і зображували поляків, литовців і русинів як дітей однієї матері- Польщі, вже не обстоювали ідею альянсу між ними, а нарікали на те, що перші два брати повернули зброю проти свого меншого брата, Руса126.
Якщо кордон між « Малою Росією » та Річчю Посполитою( в якій були свої русини) ставав дедалі вираженішим, то кордон між Гетьманщиною і Московією щоразу більше розмивався. В результаті адміністративних і
124Див.: Українська література XVII ст., с. 290. Щодо атрибуції, а також можливого датування цього тексту серединою XVII століття, а не часами Мазепи та Скоропадського, див. цитовані у коментарі до цієї публікації міркування Михайла Максимовича: там само, с. 565. 125 Саме так еволюціонував образ поляків у літописі Величка. Див.: Frank Е. Sysyn, «“ The Nation of Cain”: Poles in Samiilo Velychko’ s Chronicle », у кн.: Synopsis: A Collection of Essays in Honour ofZenon E. Kohut, c. 443-455. 126 Вірш « Глаголет Польща » дійшов до нас у рукописі початку XVIII ст., див.: Українська література XVII ст., с. 284.
3 8 7