Малоросійська Україна
Петрика за розумного мужа, можна припустити, що до Мазепи він ставився не набагато прихильніше115. Хоча Величко й припускав, що бунтарі озвучують слушні вимоги, він не схвалював бунту як засобу виправити ситуацію.
Як і сам Мазепа та його гіпотетичний alter ego в літописі Величка- безталанний Петрик, козацькі літописці вбачали розв’ язання своїх проблем у поверненні до часів Богдана Хмельницького, який постає зі сторінок обох літописів ідеальним гетьманом. Узагалі, в Гетьманщині добу Хмельницького сприймали як « золотий вік », порівняно з яким оцінювали невдачі та здобутки нових лідерів козацтва. Майже неодмінною прикметою угод, що їх московська влада укладала для його наступників, були згадки про « Статті Богдана Хмельницького ». Свого часу навіть турки спробували отримати вигоду з популярности цього гетьмана, призначивши 1678 року його сина Юрія Хмельницького « князем малоросійської України ». Московити, зі свого боку, проводили чітку межу між батьком і сином, якого в Конотопських статтях, виданих 1672 року гетьманові Івану Самойловичу, затаврували як зрадника на кшталт Івана Виговського й Івана Брюховецького116.
Перші ознаки посмертного культу Богдана Хмельницького спостерігаємо в добу Івана Самойловича, коли викладачі відновленої Києво-Могилянської академії почали зображувати його як найбільшого героя Гетьманщини. У згаданій похвалі 1693 року Хмельницький постає як провідник антипольської боротьби, а про його зв’ язки з Московією та Переяславськими статтями не згадано117. Так само в історичному вступі до « Pacta » Хмельницький постає не заплямованим своїми зв’ язками з Москвою. Головна функція постаті Хмельницького в « Pacta »- легітимізувати політичний вибір Мазепи й Орлика у 1708 році. Його зображено як гетьмана, який не тільки визволив вітчизну, а й уклав союзи зі Швецією та Кримом- двома державами, на чию підтримку сподівалися вигнанці. Те, що Хмельницький прийняв московський протекторат, розглядали як сумлінний заблуд. Після Полтави таке трактування ролі Хмельницького у відносинах із Московією було можливе лише у працях, написаних за межами Гетьманщини, яка опинилася під дедалі суворішим московським контролем. Образ Хмельницького у літописах Грабянки і Величка дуже відрізняється від його образу в Орликовій « Pacta ». Хоча вони й далі описували Хмельницького
115 Текст Петрикового листа та відповіді Полтавського полку див.: Лътопись Самоила Величка, т. III, Киев, 1855, с. 111-116; пор. укр. пер. у: Величко, Літопис, т. 2, с. 392- 395 * Це листування проаналізовано в: Sysyn, « The Image of Russia », с. 138. 116Текст статтей див.: Універсали українських гетьманів, с. 587-600. 117 Див.: Тисяча років української суспільно-політичної думки, т. з, кн. 2, с. 374.
3 8 3